Студентка з приданим

Роздiл 3

Платон

Нормально день закінчуватися не хотів. Після зустрічі зі злодійкою, каратисткою і грубіянкою, можу і далі продовжувати перерахування, життя перетворилося на собаче лайно.

Я злився на дівчину, згадуючи її колючі фрази. В кишеню за словами вона не лізла, корчила з себе мало не мафіозі зі стажем. Та ще й хвалилась цим, називаючи себе студенткою з приданим. Бачив-бачив, але таку заразу ще не зустрічав.

Ось навіщо це їй? Розважається, чи що?

Я би міг запропонувати провести час і приємніше. Але вона ж заладилося своє: краду все підряд, а ти вали і не заважай.

Ай, да фіг з нею, нехай сама розбирається.

Не мені бігати за всякими дрібними дурепами. Навіть якщо у них: спокуслива фігурка, красиве личко з заклично блискучими губами, забавно іскрять небесного кольору очі і голос такий ніжний і приємний - не потрібні мені чужі проблеми. Свої розгрібати не встигаю.

Ну ось ще одна проблема... Навіщо я стільки всього запам'ятав про неї? Та ще ім'я її, Амелія, прилипло. Тепер крутиться платівкою в голові.

- Плат, тебе тільки чекаємо. Батько злий і жадає розправи, - мені зателефонувала сестра.

- Над усіма або я такий щасливий?

Першою думкою прийшло, що близнюки мене з відео здали. Двічі приб'ю засранців, дізнаються вони у мене.

- З моєї школи директор дзвонив і у вас косяки. Так що вечеря веселою буде. Спускайся скоріше.

Аріна відключилася під гуркіт братів.

Я прикинув свої косяки - не так і багато. Прогули на навчанні, тусовки в клубах і перевищив ліміт по кредитці. Все одно не гірше, ніж носом пірнути в бруд зранку та позбутися на тиждень спорткара. І навіть добре, що сьогодні всією сім'єю зберемося, це у нас не часто буває. Так я скоріше зможу вимити з пам'яті заразу Амелію.

Зі своїх апартаментів я вийшов через вихід в будинок, яким нахабно користуються брати і сестра, забігаючи до мене часто невчасно. Є і другий вихід відразу на подвір'я.

Постійно хочу від них з'їхати. І переїжджав пару раз, але потім повертався. Тягне мене це збіговисько Сомовів. У нас незвичайний будинок. Можна назвати особняк, але я вважаю навіть крутіше. Будинок поділений на сектори для кожного з нас. Я займаю самий верхній поверх. Брати ділять велику зону нижче, батьки на другому поверсі, а сестра відвоювала зону зі спортзалом, влаштувавши там своє особисте царство.

Основна тусовка завжди на першому поверсі. Мама любить готувати, а ми любимо їсти. Злітаємося всією зграєю на аромати з їдальні.

- Оу, мої улюблені равіолі, - я відразу глянув на стіл, коли увійшов.

- Я пам'ятаю, синку, - посміхнулася мені мама, подаючи тарілку, наповнену з гіркою.

Всі інші були зайняті сутичками. Першими під роздачу потрапили близнюки.

- Досить водитися, з ким попало! Заборонено в мій бар засовувати свій ніс! - обурювався батько.

Я відразу зрозумів, про що мова йдеться.

Гордій підчепив в клубі дівчину на ніч і приволік додому. Зранку вона прокинулася раніше брата, зголодніла і відправилася в одних трусах на перший поверх в пошуках, чим поживитися. Там зустріла нашу маму і прийняла за хатню робітницю, вимагаючи сніданок у ліжко.

У Овсія теж попадос. Брату поталанило з усіх пляшок в барі батька, вибрати саме столітню, подаровану батькові самим міністром. Він, звичайно, купив потім заміну в супермаркеті. Та не врятувало його це, як можна помітити.

- Аріна, мені простіше побудувати нову школу, ніж стару лагодити після тебе. Скільки можна? Ти ж дівчинка!

Розбірки перекинулися на сестру. До мене поки не дійшли, і я спокійно наминав равіольки, які мама ліпила. Вкуснючі!

- Я вас не прошу змінюватися! Чому я повинна? - не здавалася сестра, - Мені подобається грати в баскетбол. Ну, прилетів м'яч у вікно, ну-у... буває. Зате я нападаючим буду в новій лізі. Хоч би раз до мене прийшли!

Всім різко стало соромно. Кожен з нас почав бубоніти свої виправдання. Наступного разу точно піду на її гру. Здається, п'ятий раз вже таке обіцяю.

- Платон, а ти мене особливо засмучуєш, - швидко переключився далі батько, суворо зиркнув у мій бік.

- Я-то чим?!

Їхали-приїхали.

Дівок не водив в одних трусах, пляшки не крав і вікна м'ячем не розбивав. Та я чистий у порівнянні з молодшими.

***

 

Продовження

Платон

- Що я смішне сказав? - гаркнув батько. - У тебе останній курс, одні розваги в голові. До всього несерйозно ставишся. Я на старшого сина надії покладав, як і на цих двох, - махнув на близнюків.

- А я пусте місце тут? Ото вже дякую!

Аріна надулася і до мами підсіла ближче.

- Ось зараз почекайте! - навіть встав я. - Ти сам мені нормальну роботу не даєш. В офісі тільки і знаєш папірці підсовувати. Мені потрібна нормальна посада. Наприклад, твого заступника!

Наш батько - власник найбільшого детективного агентства в місті. Останнім часом стало менше серйозних замовлень, ось він і знайшов час влаштовувати перевірки нам.

- Пробач, син. Немає у мене в штаті посади для блазня. Тільки з'явиться, я повідомлю.

Близнюки заіржали, кинув в них серветками.

- Згадайте, хто зміг вистежити злісного шкідника молодятам?

- Це ти про бабусю згадав, Плат? - заіржав Гордій.

- Ми і без стеження здогадалися, що вони їй спати заважають. За що і отримували вранці подаруночки під дверима, - теж сміючись, видав Овсій, добиваючи мене: - Брат, ти все одно молоток! Через тиждень дійшло навіть до тебе. Я завдяки цьому виграв суперечку, бо Гор на місяць розраховував. Ха-ха.

Та вони знущаються!

Я ж відбитки знімав. У кожній квартирі будинку опитування проводив. Прикидався: сантехніком, рекламником, пораненим, а вони...

- Синку, у тебе може бути в чомусь іншому талант. Ми все одно тебе любимо, - мама ласкаво спробувала мій гнів заспокоїти, і навалила в тарілку ще равіолі.

Але мене вже було не збити.

Зачепили за живе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше