Роздiл 10

Платон

Вечір я провів пречудово на вечірці з Заком і компанією. За тривалістю договору з братами повернувся спорткар нарешті до мене. Цю подію треба було відзначити. Навіть не став переслідувати дівчисько, якщо не брати до уваги, що дав про себе знати по телефону. Ось і нехай швидше звикає. Радіти треба, що до неї пристаю. А вона ще й ніс від мене верне, та колючки випускає як їй заманеться.

На вечірці Зак сказав те ж саме, тільки про мене: що це я ніс верну від спокусливих і готових нас розважати дівчат. Ну було таке, взагалі не тягнуло. Я ж тепер куди не гляну - всюди скриня ввижається, або блакитноока злодійка своєю завзятістю злить. У підсумку: злегка перебрав з горючими напоями та додому завалився рано.

В універі вже не позіхав, ще й друг постійно дражне, що мою злодійку вкрадуть. І може, не я один, хочу дізнатися таємницю скарбів.

- Якщо вона від усього шарахається, то навряд чи з тобою кудись піде, - розсудив так Зак, коли почалася перерва.

- А ось це ми ще подивимося - не впадав у відчай я.

- Мішок і мотузку з собою взяв, чи що?

- Скажеш теж! Зазвичай мене хочуть до себе прив'язати, Амелія всього лише ціну набиває. Але у мене є її річ, а ще здатність до переконання. Іди в їдальню і скоро побачиш все сам, своїми очима.

- На відео треба знімати твій тріумф? - розсміявся він.

Зрозуміло, не вірить в мої переконання.

- Рано для зйомок. Ось доб'юся свого, тоді репортери будуть знімати, а не ти з телефоном підглядати.

- Окей, тоді сперечаємося, що в їдальню ти прийдеш один? Злодійка - дівчина стійка, ми вже зрозуміли це.

Сумнівається? Ой, та, будь ласка.

- Сперечаємося на оплату замовлення. Якщо повернуся не один, ти всіх за столом пригощаєш. В іншому випадку, з мене їдальня і бар після навчання.

Під сміх веселощів друга, відправився підкорювати скелю неприступну. Ідея з мішком не такою і безглуздою вже здавалася. Особливо, коли я зустрів її... з посмішкою і радісно. А вона мене - презирливим поглядом в спробі втекти.

- Як пощастило, що ми зустрілися!

Хай не мріє. Не втече! Адже я спеціально вистежив дрібну крадійку.

- Мені ось взагалі не пощастило, - стиснула губи і насупилася.

- Амі, ми збиралися на вулицю, пам'ятаєш? - подруга вирішила їй допомогти.

- У мене є краще пропозиція, - встряв я, - Раз в кав'ярню їхати не хочеш, сходимо разом в їдальню. Відмови не приймаються!

Рішуче потягнувся до неї, вести за собою хоч кудись. Метод переконання використовув як міг.

- Амелія не ходить туди, там зграя пліткарів збирається і...

- Все одно він не зрозуміє, не до чого ці подробиці, - зупинила подругу, і на мене гнівно шикнула: - Не хочу з тобою нікуди йти. Ось і вся причина.

Угу, так і повірив. Якби за нею не спостерігав. Амелія дійсно цурається студентів. У натовпі накидає капюшон або голову низько схиляє, начебто її зараз страчувати будуть.

- Боїшся, так і скажи.

- Ще чого, куди хочу, туди і ходжу, - дівчисько скинула гордо підборіддя.

- У туалет або за кутами ховатися? Відмінні бажання.

Тільки з моїми не збігаються.

І тому я вмовляти більше не став...

- Плат! А ну постав мене на місце! Ти що робиш?!

- Якщо Амі не хоче, то не змушуй! Ми копів покличемо!

Ух, і розкричалися, коли я свою злодійку схопив на руки і поніс у потрібному мені напрямку. Ну сама винна, що не погодилася на переконання.

- Хочеш, щоб твоя подруга завжди боялася пліткарів? - проігнорував злючку, яка щипалася і брикалася, звертаючись до її рудої помічниці.

- Ні-і, але у неї ж проблема, - розгубилася та.

- Якщо не одна, так інша буде. Моє падіння в калюжу багато хто бачив, а я плював на них з гори. Нехай і повзають там далі.

Зараза Амелія до самої столовки бісилася, але подруга несподівано прийняла мій бік. Навіть вмовляла, що пора б заткнути всім роти. І що їм когось обламати не завадить.

Думка дівчат розділилася, але до потрібної двері ми дісталися. І тільки там Амелія погодилася увійти сама, якщо поставлю на ноги.

- Май на увазі, захочеш втекти - завтра в мішку сюди занесу.

- Ти хворий, точно хворий, - простогнала вголос.

Просто злодійка ще не в курсі, що тепер кожен день зі мною бачитися буде. І в туалеті з нею ховатися я не збираюся. Обідати буде зі мною.

Зак нам помахав з центру залу, вражено розглядаючи мій маленький, але все ж таки тріумф. Навіть без мотузки впорався!

***

Амелія

За столом з Платом я ні в якому сні не уявляла себе побачити. Все, що відбувається, здавалося настільки дивним, що близьким до божевілля. Але якщо врахувати, що перед цим мій світ перевернувся через крадіжку скарбів, то я себе занурювала в болото плутанини глибше і глибше, сидячи зараз поруч з ним.

- А може, поки відвернеться, ми швидко втечемо? - прошепотіла подрузі, вона присіла з іншого боку від мене.

- Давай ланч з'їмо і потім. Все одно ж прийшли, і дехто нас помітив, - кивнула на інший ряд столів.

Там сиділа зі своєю свитою леді Зло. Краще б я не зустрічалася з нею поглядом, тоді б і не побачила, як вона підняла вилку з загрозою.

Ну все, віджила я своє.

Друг Платона приніс два підноси, завалені всякою всячиною. Чого там тільки не було: бургери, круасани, тістечка, напої в склянках.

Уля не стала чекати запрошення, відразу потягнулася взяти собі і для Васі заодно прихопити, щоб сержант не голодував. А я й думати не могла про їжу, шкірою відчувала, як колються цікавістю студенти навколо.

- І що знову не так? - Плат мене посмикав за плече.

- Нічого... не хочу тут бути, - опустила очі.

- Нервуєш через всяких роззяв?

Кивнула просто, адже він вгадав

Але і подумати не могла, що буде далі...

Плат розгорнув мене до себе разом зі стільцем. Уже вдруге взяв пальцями за підборіддя і впився пронизливим поглядом. Загін мурашок не змусив себе чекати, як по команді влаштували марш, реагуючи на дотики хлопця.