Роздiл 14

Платон

Моя спільниця і дівчина на час розслідування вийшла мене проводжати, щоб її мама нічого не запідозрила.

Раніше весь час сумнівався в Амелії і темній історії з братом. Думав, раптом і справді він злодій. Діяти міг тільки через сестру, намагаючись підібратися до розгадки. І прийти до їх матусі в якості коханого доньки, я збирався і планував з самого ранку, ще до поцілунку. Таким і був мій завершальний план з вдалою пасткою.

Вийшло, що не тільки провчив, цілуючи вередунку, а й дізнався від неї набагато більше. Тоді-то і виникла ідея представити себе як хлопця і сищика. Я бачив в очах Амелії, що вона не сумнівається в браті, а значить, мама і поготів на все піде, щоб сина виправдати.

- Плат, ти ж розумієш, що я під контролем у копів?

Ми вийшли на вулицю і дівчисько розгублено м'ялася.

- Звичайно, розумію. Але це не стане перешкодою.

Як обійти стеження, сищики знають як ніхто.

- І нехай це лише поширюється на наше розслідування, - сказала і закусила нижню губу, немов я можу здогадатися, що в її думках твориться.

Мені б зі своїми розібратися... Навіщо я, не моргаючи, спостерігаю за нею? З якого мене зворушує рум'янець на щоках у дівчини? І думка про повторення поцілунку, навіть в районі ширінки гуде.

Напевно, треба таки повторити. Ось щоб уже точно не тягнуло до дівчиська.

- Якщо у тебе є умови, то кажи. Або я повинен здогадуватися?

Відвернувся поки від її губ, пізніше нападу.

- Моя умова: зустрічаємося тільки для вигляду. Більше ніколи мене не цілуй! Спільники і все, без всяких там...

- Та зрозумів-зрозумів, - тут і дебіл здогадається. - А раптом сама захочеш? Спільники, вони ж не залізні. Хотітимеш, але я не дамся. Умова ж у нас!

- Не захочу я нічого! - аж на місці підстрибнула, пускаючи в мене синьоокі блискавки. - Потім знайду собі справжнього хлопця для поцілунків і всього. З тобою тільки на час. Тому і не лізь!

Ага, знайде вона, як же. Де, питається?

Тихоня, мабуть, розмріялася принца зустріти. А замість нього, якийсь кінь довбанутий прискаче. 

- Гаразд, заспокойся. У мене повно, з ким час провести. Ти ж сама відправляла мене до них розважатися.

- Ну і будь ласка.

Надулася.

Що не скажу - все не так.

Про можливі поцілунки натякнув, то пішов нафіг.

Сказав, що є з ким - психанула і сама пішла.

У мене спільниця - дивачка. Так і запишу для звіту нашого розслідування.

... В універі з самого ранку вирішив виконати свою обіцянку.

Тонька, це не Афродіта, її простіше дістати.

Зупинився біля аудиторії мистецтвознавців в очікуванні, коли вона з'явиться. Поки чекав, поглядав на свою тимчасову дівчину. Уся її увага належала подрузі. Мене не помічала. Дівчата перешіптувалися, руками розмахували, за голову хапалися. Зрозуміло. Обговорюють, як Амелії зі мною пощастило. У цей момент вона якраз схопилася за горло. Ну хто її знає, раптом це від радості? Адже такий спільник на дорозі не валяється.

- Привітик, Плат.

Тоня з'явилася і мимо не пройшла.

- Салют. Тебе тут чекаю!

Блондинка вражено заплескала віями, і посмішка поповзла до самих вух.

- Гадала, що ніколи вже особисто до мене не прийдеш. Платош, я так рада!

- І я до божевілля. - далі відставив люб'язності і до справи: - Тоня, у кого на вашому курсі список з голосами проти Амелії?

Посміхатися блондинка відразу перестала.

- Аа.. Ти знову про злодійку. Весь наш курс ганьбить. Але ти ж знаєш, що тільки мені, старості курсу, розгрібати. Список у мене. Зможеш підписатися?

- Мого голосу мало буде, - відмахнувся я. - У мене є краща пропозиція.

- Яка? 

- Я вирішив теж займатися чисткою моралі. Ось глянув на тебе, і приклад відразу брати захотілося.

- Та невже? З мене приклад?

Захоплення у блондинки через край.

Ех, довго не триватиме.

- Почну, мабуть, з фото, того, де ти смокталася з мулатом. І я тоді ще стежив за тобою і зняв гаряченьке продовження. І щоб справедливо, як ти любиш, без таємниць - викладу це відразу в чат універу. Нехай героїню знають в обличчя. А то ти все про інших, про інших піклуєшся. Хоч я про тебе подумаю.

- Плат, ти ж не зробиш цього?! - зойкнула колишня з переляком в очах.

- Як це не зроблю? За хвилину впораюся!

- Ти мені мстиш досі? Сам казав, що пробачив. Ну, будь ласка, не треба мене ганьбити.

Заскулила благально, але я не здригнувся.

- В обмін на список проти Амелії. Тільки так. Ще раз зберешся її виживати, подарую тобі славу без попередження.

- Гаразд! Гаразд! - тремтячими руками полізла в сумку і дістала списочок з декількох листів. - Чим вона краще за мене? Ну чим?

- Тим, що не ти!

Вирвав у Тоні листи з рук і відправився до своїх.

Насправді, немає у мене ніякого фото. Я сфотографував колишню на колінах у мулата, відправив їй. Вона знає, що було таке. Але потім видалив, навіщо мені зайве сміття в телефоні? І варто було мені пригрозити продовженням, так взагалі занервувала, побіліла обличчям. Напевно, я багато пропустив. І навіть не думав за нею стежити, ми з Заком в барі в цей час вже пили, відзначаючи моє швидке прозріння.

Після лекції я повернувся сюди до однієї шкідливої ​​спільниці.

Зустріла мене не як тимчасова дівчина, а як зазвичай, з круглими очима.

- Хоч обійми мене, інакше не зрозумієш, ти до свого хлопця підійшла або до бика на пасовище, - та сам притиснув її до себе.

Я не знаю, що в ній такого, але, дідько... мені приємно торкатись до неї.

- Обережніше можна? - заворушився в моїх руках, носом зачіпаючи мій светр.

- Тоді не стій як колода. Я ж за двох обіймаю.

Неохоче притулила долоні до моїх боків, ледве-ледве торкаючись. І я відчув себе, як на святі в садку. Там була дівчинка Женя, в три рази більше за мене. Так ось, вона затискала мене, а я, як Амелія, з жахом ледве торкався її під час нашого танцю. З тих пір ненавиджу медляки!