Роздiл 2

Гордій

Брату не сидиться спокійно на лекції. Вже дістав розпитуваннями, що я сказав брюнетці. 

- Дав обіцянку покликати її подругу заміж. Як тобі? Можу поступитися. 

- Гор, ти гониш? Аха-ха, - заливається Сева, - Якщо так, то тебе вже можна оплакувати. Вона мене плутала з тобою і приставала, ледве відганяв. Щоправда, вчора допомогла позбутися громили з третього курсу. Я її видав за свою дівчину і все вийшло на користь мені. 

Викладач вимагає тиші, в п'ятий раз називаючи наше прізвище, він і своє, мабуть, згадує рідше. Сомови на навчанні не дають нікому розслаблятися. 

- Нас знову виженуть із-за тебе. Відвали.

Разом зі стільцем підсаджуюся ближче до однокурсниці-заучки. Вона червоніє миттєво і через ніздрі шумно пихкає. 

- Як справи? - включаю ввічливого хлопця. 

- У ме-не? - однокурсниця ошелешено перепитує, округляючи очі через окуляри. 

- У тебе, у тебе, - я киваю. 

- Чу-чудово... - тягне тоненьким голоском. 

- Брате, не нахабній! Досить з тебе і подружок, залиш мені хоч когось, - Сева нависає над нами і підморгує заучці.

Здається, вона скоро в обморок впаде. Надлишок нашої уваги до добра не доводить. 

Та навіть заучка на мене реагує. А ця заступниця корчить з себе недоторку. Жартів не розуміє, скажена та злюща. Всунь я їй палець в рот, без руки б залишився. 

Подумаєш, сходив місяць тому з її подружкою прогулятися. До сих пір погано, як я міг повестися на неї. У планах було: один вечір разом провести і дівчисько всім виглядом показувала, що і на ніч вона згодна. 

В результаті, та Леся мені винесла мозок своїм базіканням так, що я вже нічого не хотів і скоріше розпрощався. Потім переслідувати почала і сьогодні заступницю ось підіслала. Міг і відразу від настирливої ​брюнетки відв'язатися, але так і кортіло подратувати нахабне дівчисько. 

Ненормальні обидві, оце розумію.

- Ти раніше бачив ту брюнетку? Ім'я її знаєш? 

Поруч з заучкою мені не сиділося, і я переметнувся знову до брата. 

- Запав все ж таки? Я так і знав, - тягне він хитру посмішку. 

- Ні, звичайно ж, ні. Вона не в моєму смаку. Корчить з себе забагато... 

- Так і кажи - не повелася на тебе. На мене б клюнула швидко, хе-хе. Втрачаєш вправність, брат. 

- Та йди ти. Вона мені взагалі не потрібна, - відмахуюся від дебільних насмішок. 

Всього-то дав дівчині відчути себе на висоті. Якщо не оцінила, то її проблеми. У мене з заміною труднощів немає. Це заступниця нікому не потрібна. Шкідлива, дрібна, мені по плече. 

Для брата я сказав, що вона зовсім не в моєму смаку. Насправді, складно так одразу зрозуміти. Начебто пройшов повз такої і не помітив. А ось стояв до неї близько, в якийсь момент ще ближче, і чимось чіпляла вона. Чи то як великими очима метала світло-карі блискавки гніву, виходило кумедно. Особливо, коли рожеві губи кусала. А може, коли гордо задирала підборіддя. Так, ще довге волосся запам'яталося, блищало чорнотою, і на дотик шовковисте, доторкнутися встиг. Струнку фігуру ми з братом оцінили по фотці, сама нам показала, ніхто її не змушував. 

Після навчання виходимо на вулицю. 

- Ти сьогодні на тренування або зі мною в офіс батька?

- Я вчора на стажуванні відстрілявся там, тепер твоя черга, - хвалиться брат, дістаючи ключі від машини. 

- Тоді сам і знайди нам місце, де з друзями ввечері зустрінемося.

З деякими давненько не бачилися, і сьогодні вирішили трохи відволіктися від буднів. Брат погоджується, відразу місця називає. Мені все одно, даю йому право самому вибирати, аби стіл на п'ятьох замовив. 

- Ну все, я погнав, мене ще ципочка чекає. 

Сева відходить до своєї машини і бігом повертається, закриваючи рот. 

Будь-які повадки брата-близнюка я бачу наскрізь. Двадцять один рік як-не-як, він муляє перед моїми очима. 

- Чого регочеш? Га? 

- Дивись-дивись, хто йде? 

- Хто? - вдивляюся у натовп студентів, який повзе на зупинку. 

- Праворуч, не туди, - він направляє руку і наводить приціл. 

- Це ж та дівчина-заступниця! - впізнаю заразу шкідливу. 

- То зрозуміло, а ти помітив з ким? Тебе ж проміняли на Сосисочного хлопця, він їй навіть рюкзак допомагає нести. 

Я думав, що дівчина зовсім дика, але ось, спокійненько йде поруч зі знайомим для нас по їдальні студентом. Сева на спір цілився в мене своїм хот-догом. І я б зловив. Навіть виставив руки. Повз проходив хлопець, розмовляючи по телефону, і чітко йому прямо в рота й залетіло. Якось вийшло, що булка відвалилася в польоті, а сосиску він миттєво проковтнув. З тих пір ми називаємо його Сосисочним хлопцем, чудний він і вухатий до того. 

Дивна парочка згортає на стежку перед воротами універу і не на зупинку йде. 

- Там гуртожиток знаходиться. Значить, туди, - для чогось я коментую вголос. 

- Хочеш Сосисочному хлопцеві конкуренцію скласти? О ні-і-і, я б настільки не ризикував.

Твою ж матір.

У брата нові приколи з'явилися, як мене дістати. 

- Тільки спробуй в компанії про неї заїкнутися! - перекрикувати його регіт доводиться. 

Першим стрибаю в свій спорткар. І тисну на газ, лишаючи позаду універ. Нехай Сева далі меле та регоче, йому аби привід знайти. Пара днів і він забуде сьогоднішній напад заступниці. А вона мені сама пообіцяла, що не буде потрапляти на очі.

***

Майя 

Мені неприємно на душі, що обдурила подругу. Ох, як кішки шкребуть. Я взагалі брехати не люблю, а тут якось не зважилася сказати про заміну. І навіть впевнена, що мажор видав таке як знущання, прикол і не більше, і взагалі несерйозно. 

Нехай у мене і немає багатого досвіду в стосунках, але дивлячись на братів Сомових будь-яка здогадається - серйозність з ними не знайома. Вони її просто не зустріли, а, може, прогнали своїм диким іржанням. Мажори знахабнілі, ось хто вони. 

Будь-яка здогадається - це не про Леську. Сидить і сумно зітхає над планшетом. Заглянула, що там у неї. Зрозуміло. Сторінка Гордія в Інстаграм. Там майже і фоток немає, але Лесі й того вистачає. Ще трохи і носом хлюпати почне.