Роздiл 9

Майя 

Після вчорашньої зміни ледве змогла заснути. Навіть втома не діяла. В думки нахабним чином ліз Його козлячество Сомов. 

Стільки всього собі надумала, але так і не зрозуміла. Чого він пристає до мене? Ну чим таким я привернула увагу мажорську? Гарний гад, грошима смітити може і в більш популярніших закладах. Вже не кажучи про бажаючих з ним час провести. Одна кандидатура, взагалі моя сусідка по кімнаті. Але ж ні, переслідує мене, капусту прийняв як подарунок. А я-то розраховувала, що психуватиме, розлютиться і припинить наді мною знущатися своєю чарівністю. 

Зранку послалася на втому і не захотіла з Лесею на шопінг йти. З нею тільки варто потрапити до крамниці, потім подругу за шкірку витягати треба. У підсумку, я вислухала, що порушую традицію: в неділю ходити за покупками. 

Але соромно мені стало зовсім від іншого. Я знову приховала прихід в кафе Сомова. Треба якось зізнатися. А як? 

«Ти по ньому сохнеш, зате я відігнати ніяк не можу» - приблизно така правда вийде. 

Ні-ні-ні, потрібно придумати, щось м'якше, слова підібрати. Коротше, знову промовчала. Дочекаюся слушного моменту і тоді обов'язково все розповім. 

Ближче до обіду в мої двері постукали. 

Невже Дятлова принесло? Сновигає без кінця, то дай списати, то допоможи, а то і просто йому нудно, і фіг виженеш. 

Відкриваю і бачу не настирливого сусіда навпроти. 

Переді мною стоїть хлопець у синій уніформі і тримає в руках величезну коробку. 

- Мені потрібна Майя Касаткіна для кур'єрської доставки. 

- Я нічого не замовляла, - лякаюся відразу ж. 

Раптом розводняк якийсь? 

Впарять насильно свій товар, а мені плати. Ага, знайшли дурочку.

- Це не ви замовляли, а для вас, - прояснює кур'єр. - Доставка оплачена. Забирати не буду, ледве сюди дотягнув. 

Ставить коробку до моїх ніг і листок свій тицяє для розпису, що прийняла. 

- А раптом мені не сподобається, те, що в коробці? 

- Там зазначено від кого, потім розберетеся. Дівчина, у мене ще повно замовлень. Не затримуйте, будь ласка, - благає кур'єр, з чола витираючи піт. 

- Так-так, звичайно, - ставлю підпис взагалі незрозуміло за що. Заспокоюю себе тільки тим, що не повинна платити за доставку. 

Зверху на коробці не вказано від кого. Але й не виглядає вона простою поштовою пересилкою. Батьки мені надсилають посилки, то там зрозуміло, що від них. Ну і мама дзвонить, звичайно, повідомляє перед відправленням. 

Тут же обгорнуто в червоний папір, зверху білий бант. Розміром мені по пояс. Беруся за бант, щоб розв'язати і заглянути скоріше. Цікавість в мені, перемагає побоювання. 

- Ого! Що це?! - залітає Леся, повернувшись з пакетами. 

- Я ще не знаю, кур'єр приніс, - показую на коробку. 

- Давай відкриємо скоріше! У такій гарній упаковці напевно щось класне! 

Леся хапає ніж і бігом зрізає бант. Здираємо упаковку і хором скрикуємо при вигляді тепер уже прозорою коробки, всередині якої... величезний триярусний ТОРТ. 

- Вауу! Я такі торти тільки на кулінарних сайтах бачила, - стогне подруга з захопленням.

- Оце так диво, - захоплююся прекрасним дизайнерським оформленням. 

Зверху торт застилає ідеально рівний білий крем. Зверху квіти з шоколаду, як живі виглядають. А в центрі самого верхнього ярусу з мастики зліплена капуста. Миленький такий качанчик стирчить, завершуючи композицію.

І дивлячись на цю ось капусту з мастики, до мене доходить... 

Але Леся випереджає мене. 

- Уі-і-і! - сиреною верещить, - Майя, Майя, швидше сюди дивись!!! Боже, я дочекалася. Скажи, що я не сплю? Скажи? 

- Лесь, ти точно не спиш, бо ти кричиш на весь гуртожиток. 

Обходжу величезний торт з іншого боку і дивлюся, куди вона показує. 

Там, майже внизу, причеплено табличку: 

«Подарунок від Гордія». 

І напис всередині серця. Капееець. 

- Ти розумієш? Ми коли з ним гуляли, в супермаркет заходили, і я там дивилася на торти. Гордій помітив і ось! Він дав так зрозуміти, що я потрібна йому!!! Він найкращий, найкращий, найкращий...

Лесіне торохтіння перебити складно, але я все-таки перериваю. 

Дивлячись на солодку вежу посеред нашої маленької кімнати, приходить розуміння, що відкладати більше не можна. Нікуди! Сомов атакує всюди, я повинна бути чесною подругою. Краще зараз. Зізнаюся, і не буде у нас таємниць. 

- Лесь, тут така справа. Цей торт не для... 

- Почекай, потім розкажеш, - вона не слухає і вилітає з кімнати. 

Ну зараз повернеться і все-все скажу.

Настрій самий рішучий. Милуюся на торт і промовляю про себе, як правильніше піднести, що Гордій виконав свою обіцянку. На мою білокачанну капусту, відповів дорогим тортом із кондитерської. 

І чого йому таким добренькою зі мною бути? Га?

Що не день, то дивує красавчик. 

- Заходьте і все самі побачите! 

Повернулася Леся не одна, а з цілим зібранням сусідів. 

Дятлов забіг перший, за ним дівчата з нашого поверху. 

- Сам Гордій Сомов для мене це диво надіслав! - з гордістю їм оголошує подруга.

- Вітаємо! 

- Яка ж ти щаслива, Лесю! 

- Нам посуд свій нести або ви дасте? 

Навперебій радіють дівчата. 

Дятлов відразу зі своєю тарілкою з'явився, і вже зайняв місце за столом в очікуванні солодкого шматочка. 

- Май, ти щось сказати хотіла? - згадує Леся про мене. 

І вся громада, охочих подивитися на подарунок, теж на мене витріщились. 

Ні, ну бачить Бог, я хотіла.

Просто зараз з усіх моментів, самий незручний. 

- Емм... хотіла сказати, що торт не для... нашого столу. Все місце займе. Давайте поставимо на тумбочку, і звідти будемо брати. 

- Так-так, тільки сфоткайте мене спочатку. І щоб табличку з його ім'ям крупно було видно! 

Леся в різних позах робить селфі. То сідає під тортом, то лягає до нього близько, мало не в обнімку. Швидше викладає у себе в соцмережах і стрибає від радості на стільці, поки я всім чай наливаю.