Суперечка на непокірну, або Я вибираю тебе

Роздiл 10

Гордій 

З самого ранку спеціально займаю місце біля входу в універ. Непомітно не вийде у Майї прослизнути повз мене. Тільки з'явиться, а я тут як тут. Нападу на злючку, сподіваюся, подобрілу після солодкого подарунка. 

- Гадаєш, що нагодував її і все, тепер твоя? - Овсій не довіряє плану і поруч стоїть, щоб не пропустити момент. З його слів, то зайвий привід пореготати з мене. 

- Боїшся програти? Так і говори. У мене ось, де вже недоторка чорнява, - розкрив долоню і різко захлопнув. 

- Ви там бачите що-небудь у нього? - близнюк звертається до Платона з Амелією, які щойно прибули на навчання.

- Якщо про те що я думаю, то там... - старший брат придивляється до моєї руки, - Точно! Бачу новенькі диски для моєї тачки. 

Зрозуміло, яке у нього бажання. 

А нічого, що я раніше збирався змінити? 

- Краще придивись, Плат. Немає там їх! Там тільки мої нові диски від тебе. 

- Я нічого не розумію, Сомови. Чого ви взагалі завелися? - Амелія переводить погляд туди-сюди, на кожного з нас. 

Так і спалитися недовго. 

Ми ж вирішили, що будемо в таємниці суперечку зберігати. У нареченої брата вже загорілися очі цікавістю. Переглядаємось і терміново замітаємо сліди. 

- Ми в цей... покер грали. 

- У боулінгу різалися 

- В більярді билися на бажання. 

Називаємо одночасно і хором. 

- Ну ви даєте, - Амелія струшує головою, - Ви знову кудись вплуталися? 

Я не встигаю відповісти, помічаючи свою мету. Майя теж бачить мене і хихикає підозріло. До чого б це? Рада зустрічі? 

- Зачекайте, до мене дівчина поспішає, - роблю крок вперед. 

І мало не падаю від напору її подружки. 

Блондинка відштовхує мене і стрибає на брата. 

- Гордій, дякую! Дя-я-якую! Такий смачний торт! 

- Це до нього, - допомагає близнюк, незважаючи на мої знаки, підігравати. 

У відповідь він показує, що ні вже, сам свою кашу розсьорбуй. А разом з тим і програвай суперечку, щоб віддуватися потім за нього. 

І подружка моєї мети для перемоги смикає тепер мене. 

- Я ж взагалі не очікувала. Як ти вгадав, що я люблю солодощі? Ну як? Ти найкращий хлопець на світі! 

Дівчина стрибає і верещить, не даючи і слово вставити. 

Брати давляться зі сміху. Амелія здивовано розглядає, кого я встиг ощасливити. 

- Ну як би я... - в шоці плутаюся в словах, і припущення тільки одне приходить. 

Ось же стерво хитре! 

Це Майя спеціально знову закрутила і перевернула. 

Вона не могла не зрозуміти. Хоч і зараза, але не дурна. 

Отже, так вона зі мною? 

Знову мені подругу підкинула? 

- Радий, що тобі сподобався подарунок. Тільки я поспішаю, - відчипляти доводиться липучу блондинку. 

На її вереск вже звернули увагу всі, хто повз збиралися пройти. 

Про те, що я подарував Лесі торт, навіть голуби в небі почули. 

Брати, звичайно ж, собі не відмовляють в задоволенні підкинути дров, регочучи над моїм проваленим планом. 

- А хочеш ще один торт? Гордій любить подарунки дарувати. 

- Замовляй відразу два! Брат у нас добрий, краще не скромничай. 

Леся погоджується на все. І по ній помітно, що вона б з'їла мене в першу чергу. 

- Я й не знала, що Гордій найромантичніший з Сомових, - ще більше дивується Амелія. 

Можна подумати, що я це знав. 

Плат відразу перемикається на наречену, доводячи, що це він романтичний. На парочку спостерігачів менше стає. Овсію показую кулак, щоб менше реготав. Не допомагає. Психую і залітаю в універ з розумінням, що поки відволікався, хитра Майя втекла. 

Підставила, зганьбила перед братами і тихонько злиняла.

Гаразд, гаразд, дістану тебе, злючко.

Знову з її вини облом.

Але нічого, подивимося, що скаже на мій наступний хід. 

На лекції сідаю подалі від близнюка. Дратують його смішки і підколи, що і йому я повинен торт надіслати. Не вірять в мене, та й будь ласка. 

Ніхто з дівчат так не жахався від мене, як ця зараза спритна.

***

Майя 

Щастю подруги немає меж. Моїм веселощам також. Дятлов просто сидить поруч і замріяно коситься. 

Усім нам добре. 

Гордій сам не знає, чого хоче. Обнадіяв подругу, потім забув. Взяв її погуляти та з поцілунками накинувся. Лесі я більше довіряю, ніж мажору, який звалилася на наші голови.

- Май, як же я тобі вдячна, що ти тоді до нього сходила на розбірки. Кращі подруги завжди допомагають. І ніколи не зраджують. 

І це мені серед лекції слухати доводиться. 

- Моя думка не змінилася, бабій він, самий натуральний, - буркочу я, а сенс мені брехати в тому, що є несумнівно. 

- От що хочеш говори, але тоді він просто не звик до мене. Нам не вистачило часу. Зате після твоїх розбірок вже скільки бачилися. Ще трошки і я стану офіційно дівчиною Сомова. 

Хоч би не посивіти мені до цього дива, зітхаю я в стелю.

Якщо бути чесною, то я сто разів пошкодувала про те, що на братів напала за Лесю. 

Після того і почалися переслідування. Нахаба так і хоче мене перед подругою підставити. Йому розважатися треба, а мені потім як жити? 

Проблема все одно залишилася та ж. Прогнати Сомова, щоб більше до нас не ліз, або звести його з Лесею, але напевно, щоб і не рипнулся в бік походеньок. 

Додалася і моя особиста проблема: 

Не думати. Не згадувати. Не чекати від нього повідомлення. 

Сама себе обманюю, що нічого не роблю з цього. 

Але ось уже три рази за лекцію перевіряла свій телефон.

Там ні-чо-го. Тиша. Образився, напевно. 

Яка ж я невдячна. Не кинулася до Гордія на шию з криком «Я твоя!» 

На перерві Дятлов вирішив не відставати. 

- Це для тебе, Майя, - витяг зі свого рюкзака шоколадку і мені простягає. 

Хмм... точно таку шоколадку я вчора купувала. Потім не змогла знайти. 

Думала, що Леська з'їла. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше