Роздiл 11

Гордій 

Зацікавила її моя пропозиція або роздумує, чим в мене кинути, не беруся розбиратися. Відразу до справи переходжу. 

- Я забронював для нас столик в ресторані «Шикардос».* Ти, можливо, чула про цей заклад... 

Один з найкрутіших в місті, якщо що. 

Вражати, так з розмахом.

Але Майя ж з якоїсь глухомані приїхала, може і не знати. 

- Уяви собі, чула! - гордовито гмикає і дивиться, як на божевільного. 

- Якщо так, тоді добре. Не заблукаєш. Сьогодні ввечері зустрінемося і чудово проведемо час. 

Без всяких там зайвих питань, призначаю побачення злючці. 

- Сомов, де тобі нюх вже прищемило? Чого це ти командуєш? У мене запитати не хочеш?! 

Завелася, ото вже, завелася. 

- Ні. Ти згодна. Я зрозумів це. 

При цьому відчуваю повний спокій. Усе під контролем у мене.

Зате у дівчини напад сказу почався. Пихкає, стискає кулачки і з бурштинових очей, немов з гармати, метає в мене блискавки. 

- Ну ти і нахабнючий! Коли б я встигла погодитися? Що ти брешеш, га? 

Поплескав себе по вуху, бо від її крику почало закладати. Ти подиви, як дівчисько розійшлася від щастя. Звикла, що її хлопчики тільки печеньками пригощали. А я її в крутий заклад покликав на зустріч.

- Майя, мені не важко нагадати. - І навіть не шкода, якщо що. - Ти мені сказала «Так» в той момент, коли свою подружку обдурила. А потім зранку мене підставила. 

- Чого-чого? - вже не кричить, переходить на шепіт. 

Нарешті в ній бачу розгубленість. 

- Я зробив тобі послугу двічі. Підтвердив, що торт дарував для Лесі. Тепер твоя черга йти мені на поступки. 

Ось саме з цією думкою я стерпів напад блондинки з самого ранку. 

І моє нове правило: накрилася одна ідея, значить, повинна спрацювати для іншої. 

- Зрозуміла? - клацаю у неї перед очима.

- Те, що ти прибацаний? Дуже добре зрозуміла, - невдоволено бурмоче, але і збігати поки не поспішає. 

- Знаєш що, ти теж не янголя і зовсім не подарунок, - повертаю злючці комплімент. 

Вважаю її чорнявою халепою на мою голову. 

Я з Майєю ризикую звихнутися, розоритися або перетворитися на посміховисько. Гарантій для перемоги ніяких. 

- А якщо не піду з тобою? Ти тоді розкажеш Лесі, кому торт надіслав? 

- Розумнішаєш на очах, дівчинка. 

Піднімаю долоню її погладити. Гарчить.

Та хай йому грець.

Не ризикую, та прибираю руку від скаженої. 

- Можеш думати, що хочеш. Але нам обов'язково треба зустрітися удвох. Ти просто не звикла до мене. Нам не вистачило часу і... 

- Стій! - Майя перериває мою порцію антіскаженства для неї. - Повтори, що зараз сказав, ну про це: часу, звикнути. 

Промовляю ще раз. До неї взагалі слабувато доходить. Інша б давно зрозуміла, як їй неймовірно пощастило зі мною, і за тиждень на все погодилася.

- Так-так, ось точно ці слова я вже сьогодні чула, - киває і різко змінюється в обличчі. 

Більше в ній не видно переляку, на обличчі посмішка з'являється і проступають ямочки на рум'яних щоках. 

У такі моменти вона на милу дівчинку схожа, чарівна скромниця, ні дати ні взяти. Бентежить тільки підозріло лукавий блиск в її очах. Пахне хитрістю. Але нема часу принюхуватися. 

- Я згодна, Гордій. Але тільки не сьогодні, а завтра, - далі без розбірок погоджується на своїх умовах. 

Такс... 

Напружую пам'ять. Що у нас завтра? 

- Ти ж працюєш завтра в кафе! 

Ловлю її, не сходячи з місця. Адже хитрує зараза. 

- Ну і що? - підкидає здивовано брови. - Заради походу в крутий ресторан поміняюся. Взагалі не проблема! Дві мої однокурсниці туди сходили, а потім хвалилися. І я так хочу. 

Пропоную заїхати за нею до гуртожитку, але Майя не погоджується. Каже, що в таке розкішне місце піде в перший раз. Не хоче виглядати, ніби щойно з глухомані вилізла, мою величність там ганьбити. Спочатку приведе себе в порядок, зачіску зробить, і прямо з салону до мене на зустріч полетить, махаючи ошатними крильцями. 

Усередині себе я святкую перемогу. Оце так сперечальники обламаються. Хе-хе.

Ще трохи і притисну злючку. Не встигне і карим оком моргнути, як сама до мене липнути буде.

- Тільки спробуй мене обдурити! - в кінці попереджаю, коли вона на три кроки відходить. 

- Навіть не думала про це. Всі думки про побачення з тобою. 

Додає швидкості ногам і стрімголов тікає. 

Дивлюся їй услід і наростає відчуття, що надто вже вона зі мною спілкувалася миленько. Навіть не послала в кінці. Це прогрес або що? 

- Гор, у тебе зовсім немає совісті! 

Злючка ще не зникла з поля зору, а на мене нападає інша, теж борець правосуддя жіночого. 

- Нічого не роблю такого, - плечима безтурботно перекручую. 

- Я все чула! - ставить руки в боки Амелія. - Отже, зранку з одною обіймався, а на побачення іншу покликав. Ти подумав про ту, блондинку? 

Твою ж наліво через ліс. 

Починається... 

- То вранці сталася помилка. А моя майбутня дівчина щойно зі мною стояла. 

- Значить, та, що помилка, на тебе радісно стрибала, зате майбутня, збігаючи, перехрестилася від полегшення? Очмані-і-іти. Всі ви, Сомови, з заскоками. 

- Але ти ж змогла якось полюбити найстаршого з нас? 

- Думаєш, Платон мені вибір давав? - Амелія хихикає і відволікається на дзвінок брата. 

Ну ось. Приклад переді мною. Для Сомових не може бути перешкод. 

Проблема тільки в тому, що брат домігся тихоню і для себе. А мені потрібно для суперечки приручити бурхливий ураган під назвою Майя Касаткіна.

***

* Примітка: всі назви закладів і торгівельних марок змінені автором.

***

Для ресторану я не збирався якось особливо готуватися. 

Але Майя настільки розписала свої приготування. Годину тому мені написала, що приїде у вишуканій сукні смарагдового кольору. Я і офігів. Заїхав додому за святковим костюмом.