4 глава

4 глава

Тому що я ...ти мені подобаєшся,- він справді сказав, що я йому подобаюся.

-Цього не може бути, ти мій вчитель.

-Я старший за тебе всього на п'ять років тому, за вік навіть не говори.Я справді не розумію чому ти відмовляєшся?

-Ми дуже мало знаємо один одного.

-Це ми виправимо, коли ти повернешся.А може й справді погодитися, що це змінить, гірше не зробить.Риск, що він потім мене не покине є, а я цього не хочу, мені більше до вподоби стабільність і надійність.Добре, що зробимо те зробимо, почнемо з товаришування.- Добре, я згодна на дружбу

- Від дружби до кохання один крок,- Діма посміхнувся

- Тобі напевне час йти, сьогодні, наскільки я пам'ятаю у вас в інституті було багато роботи,- він справді виглядав замореним і змученим

- Добре,- тихо відповів він.

-Гарного вечора,- сказала я на останок.

-І тобі гарного.

Він пішов, а я поринула в роздуми, про все на світі, про те де я повернула не на ту стежку, коли в останнє, щось змінювала в житті, останні декілька років я жила буденністю інститут і робота і навпаки.Наскільки поринуло в думки, що не помітила як заснула.

Як добре, що я вмовив Олега, щоб це дівчисько полежала в лікарні декілька днів, а то б одразу взялася за роботу.Приїхавши додому план був такий: душ, приготувати легкий суп для любої сусідки, взяти деякі речі їй же і на останок лягти спати.Вона була рада бачити мене, а коли заглянула в сумку розізлилася.

-Ти лазив в моїй шафі?,- зло протягнула маленька дівчинка

-Так, переодягайся, я прийду завтра.

-Добре,- вона заспокоїлася і радісно їла суп, все ж я готую краще ніж тут.Після роботи вирішив все ж таки навідатися до Даші.Ви навіть не уявляєте собі, що я там побачив, це дівчисько сидить на ліжку і щось друкує.Не розумію, як можна так халатно ставитися, до свого здоров'я, невже так важко два дні не працювати.Не знаю чому, але я був злий.

-Що робиш?- запитав, як тільки увійшов до палати.

-Я пра-цю-ю,- протягуючи склади відповіла вона.

-І звідки в тебе цей прилад,- показав на ноутбук.

-Я віддавала в ремонт і мені його привезли.

-Ти безсовісна, невже так важко сидіти й нічого не робити.

-Так, і взагалі яке тобі діло чим я займаюсь

- Тобі потрібен відпочинок, тоді ти швидше одужаєш, а зараз відай мені це прилад,- дівчина з кислим обличчям відала ноут.

-Тільки не розбий.

-Добре, а ти пообіцяєш не перевантажуватися до кінця цієї неділі, домовилися?- спокійно запитав я.

-Добре....ти мені щось приніс?- запитала, а я майже падав від сміху.

-Приніс, суп і картоплю з вареним м'ясом.Після невеликого обіду ми розмовляли про новини з інституту.

Коли перевіряв самостійні роботи, до мене подзвонили.

-Слухаю,- відповів я, а у відповідь почув знайомий голос.

-Привіт, тут таке діло, дівчині яку ти привіз до нас учора стало гірше,- більш-менш спокійно говорив Олег.

-Добре я зараз приїду.

Коли був на місці мені повідомили, що у неї лікар. Зайшовши до палати запитав:

-Що з нею?

-У неї знову піднялася температура до 40 і не хоче спадати.

-І що тепер робити.

-Ти як маленький, поставимо ще одну крапельницю, а далі подивимося,- спокійно відповів товариш.

-Добре,- Олег вийшов, а я підійшов до ліжка і взяв руку дівчини, вона була гарячою, але якоюсь блідою і неживою.

-Тепер я точно не дозволю навіть підходити до ноутбука, будеш лежати та відпочивати, а то доведеш себе до гробу,- тихо промовив я, дивлячись на обличчя, сусідки.