Сверщик

Весна-красна

В обійми ліг зеленотрав'я
Ярило обрієм зірок.
Берізка тане у оправі
Медоворосяних бруньок.

Верба милує арфу долі
У тиховодий рай дзеркал.
Хвилює ластівка в роздоллі
Зенітів вигрітий хорал.

Садок бузково вибухає,
Іскриться співами гілля.
Пахучорунно загортає
Жарини у любов рілля.

Рожево-білий щастя вельон
Пала на яблуньці стрункій.
Бурштинно-злотим праці хмелем
Рясний бджоли чаклує рій.

Гойдає гребля каченяток,
Ставок витрушує гусей.
Струмочок живить синій взяток
Й тече в ліричний льон очей.

Небесний бубон пісню грає,
Йому барвінок ноти дав.
На м'яті медом закипає
Ярила магми божий сплав.

Кошлаті велетні-опришки
Гупочуть різьблений гопак.
Смарагди-зілля, мов із діжки,
Узорить на поля ріпак.

Сміються жменьками сережок
Кущі порічок між хаток.
І алича, кульбаба-вежа,
Фарбує писанки жовток.

Лозова люлечка квітчаста,
Розмай джерел, лазур Дніпра.
Віночку мова зозуляста,
Квітковосріблена пора.

Весна загусла в сіножаті,
Човнами-хмарами блука,
Спадає у річки лататтям,
Священно-зоряна, дзвінка.

Подобається

#9567 в Любовні романи
#2177 в Жіночий роман

Відредаговано: 11.07.2019