Своя Кров

ГЛАВА 39

Смердючий ковтун волосся стягував шкіру, сверблячкою доводячи до божевілля. Подерте, залоєне тіло не могло нагадати коли бачило воду. Нужденне лахміття вже нічого не прикривало, тільки більше калічило. Від втоми перед очима все крутилось і переверталось, зіниці різала молочна паволока.

  • О, ні ! Пане, як вам могли підсунути таке ! – маленький сухий чоловічок з жахом сховав довгий ніс в уквітчаних перснями долонях.
  • Не бушуй Кінко – Ногай кинув запилюжений шолом на м’який диван, одним духом осушив глечик різкого кумису.
  • Це просто ґвалт ! Привести таку халамидницю в чистісінькі покої, які сам Кінко обставляв і прибирав ! Прилучити до наших пухкесеньких, гарнесеньких дівчаток ! А що як в неї блохи !? – розмахував фалдами довгого халату чоловічок, прикриваючи блідий вид надушеною хустинкою.
  • Візьмись за неї, прибери, одягни, зроби все що вмієш.
  • Кінко вміє. Він все зробить для пана. Найперше треба забрати це жахливе волосся.

Рада злякано позадкувала. Не розбирала мови, проте побачила, як той здихль крутнув навколо її голови. Ні, тільки не коси ! Тоді вже з головою ! Лишитись послідницею, обтіпаною ! Втратити останню ознаку волі !

  • Зачепиш волосся – відрубаю руку по саме коліно – син бея перевернувся отруйною гадюкою, втупившись нерухомим зором в знічену постать чоловічка.

Відчувши гнів хазяїна, Кінко враз скорчився, змалів ще більше, шустренькою мишею метнувся кудись, на когось гукнув і ось слуги вже тягли здоровенну купіль, жбани пахучих олій, шорсткі бруски пресованих трав, і ще багато всякої всячини.

  • Пане, там для вас в покоях все готово – тихенько писнув Кінко.
  • Добре. Все як я сказав ?
  • Не сумнівайтесь. Чи я коли вас підводив !?
  • Гаразд, давай зроби з неї перлину мого сералю. Сералю великого бея.

Підтримуючи борти гаптованого халату, управитель церемонно вклонився. Тільки за Ногаєм причинились двері, чоловічок, ніби підріс. Різко плеснувши в долоні зашкварчав деренчливим тоненьким голосом:

  • Чого стали, лантухи ! Давай тягни окріп, ти, засипай он ту сіль ! Та не так, помаленьку, розбавляй, розбавляй ! От бестолоч !

Рада стояла, дрібно здригаючись, дивлячись, як навколо діловито шугають служки. Сухоребрі, одягнуті в однакові темні халамиди мовчки порядкували, ніби сонмище домовиків. Не звертали увагу на таку дрібницю, як зануджена уруска з порепаними ногами посеред покоїв великого кешік-бея. Виконували накази й тільки.

Головне догодити, інше геть. Біле узороччя пари шугонуло догори, наповнючи кімнату дражливим подихом східних прянощів, солонуватим морським вітром, запашним різнотрав'ям безкінечного степу. Невідь звідки випнулись служниці, обступивши дівчину з усіх сторін. З чоловіків лишився тільки управитель, скривлено оглядаючи Раду, втираючі дрібні намистинки поту нестримної пари.

- Спочатку коси. Дивіться, якоюсь гидотою облиті. Фе - гидливо відсмикнув руку, торкнувшись кінчиками пальців застиглої куделі дьогтю - так, Мельва, давай гіштарською витяжкою тільки обережненько, не попаліть.

Відома твердими руками жінок, Рада ледь переставляла ноги, слухняно присівши біля дурманячих ночов. Щось тягуче полилось на голову здиблюючи густу піну. Їй мили голову, ніби дитині, обережно, але твердо шаруючи, щось додаючи, потім знову ретельно обмиваючи. Намастивши волосся масною пастою, закутали голову шматом чистої полотнини.

Скинувши обтіпане рам'я, цілком пірнула в обпікаючу воду. Спочатку подих захопило від нестримного жару, шкіра почервоніла, вкрилась тисячами кусючих голочок. М'язи зібгались в тугий клубок, судомлячи кінцівки. Намагалась піднятись з такого пекла, але присадкувата кремезна жінка стримала, вхопила за плечі заразом розтираючи спину, міцно скородячи шию, масуючи потилицю.

М'яке тепло розливалось тілом, склеплюючи повіки, наповнюючи кожну жилку дрімотою, тихим спокоєм і дивною безтурботністю. Жахи останніх днів скидались на божевільний сон, що пропав у павутинні сновидінь назавжди. Вдатні руки служниць натирали і розминали молочну шкіру, втираючи масла здираючи кров і бруд тяжких степових доріг. Воду міняли три рази, перевели купу дорогих натирань. Кінко морщився, дратуючись такою неекономністю:

- Шо ти робиш !? Це ж ланська вода перегнана з бульонських фіалок і кори кедра. Знаєш скільки коштує літр ?!

- То що ж хазяїне... я ж... бачите, як грязюка в'їлася. Хоч чимось відпарити.

- Відпарити... Дивіться, бо я вас відпарю ременякою на дворищі - нервово клацотів пальцями.

Служниці мовчки порались, затьопані водою по самі очі, втираючи піт з розпарених обличь. Рада пластом лежала по шию в воді, ледве кліпаючи, перебуваючи десь там в царстві Дрімоти. Коли, нарешті, нориці зникли, дві дебелі тітки помогли піднятись швидко обгорнувши шорсткою колючою шерстю.

Кінко чогось застиг, копіюючи дурника - недоріку з трохи відкритим ротом і вибалушеними очима. Ще раз глипнув на Раду й труснувши головою пулею вилетів з кімнати. Завершивши свою справу пішли й служниці.

Тіло стало невагомим - лишалось тільки махнути руками, залишити узорчату підлогу. Здавалось, розм'якли навіть кістки - всенька стала схожою на холодець, піддатливий чужим рукам. Дбайливо закутана в теплий халат, потопала в перинах широченного ложа, марячи наяву.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше