22

Ми довго обговорюємо мій імідж і все те, що не вважаю головним. Тьома приходить з невеличким кейсом через 20 хвилин, ми вводимо його в курс справи. Ще через 20 хвилин я тет-а-тет обговорюю деталі шоу, котрі вважаю неприйнятними для мене та мого іміджу. Жак не задоволений. Він поглядає на годинник та замовляє собі ланч.

–Жаку, – починає делікатно адвокат, – є деякі пункти, з котрими ми не згодні. Наприклад, стиліст. Ліна з нашою командою уже 6 років, майже від самого початку кар'єри Алекса. Ми хотіли б, щоб вона й під час шоу працювала з ним.

–Це можна було б організувати, без проблем, – ласкаво відповідає старий, а мене аж трусить від його вдавання.

–З приводу реклами. Алекс не буде у своїх соц.мережах викладати фото з шоу. І смартфоном теж буде користуватись. Він популярний і мусить бути на зв'язку, спілкуватись з фанатами...

–Більшої маячні я ще не чув, – Жак огидно бризкає слиною і мене ледь не вивертає. – Спілкуватись з фанатами? Серйозно?

Здається, стариган починає сердитись. Тут два варіанти – або він плюне на все, розвернеться і піде, або буде гризтись до кінця. Судячи з виразу його обличчя – другий варіант.

–Врешті, розмови з мамою ви хоч дозволите? – запитує спокійно Тьома. Як у нього вистачає терпіння на такий тон?

–Мама – це святе! Двічі на тиждень по 20 хвилин. Підходить? – Жак трішки пом'якшав. Здається, сім'я для нього багато означає.

–Так! – задоволено говорить адвокат.

–Ні! – одночасно з ним вигукую я. Відвідувачі за сусідніми столиками косяться на мене. – Щодня. Хоча б три години в день.

–Година і я залишаю за собою право змінити правила гри, якщо ти не схочеш слідувати сценарію.

–До речі, сценарій, – підіймаю вказівний палець вгору. – Ви його перепишете. Я не збираюсь спати з ними. Тим більше на камеру.

Жак хитає головою. Мені на мить здається, що я бачу шестерні в його голові, які крутяться для того, щоб якнайхитріше мене надути. Може я все-таки нашкребу 15 мільйонів?

–Гаразд, – через деякий час усміхається старий, але я йому не вірю. – Романтик завжди в моді. Коли підписуємо?

–Тоді, коли текст договору нас задовольнить, – Тьома мило усміхається, але за цією усмішкою криється кам'яна стіна, котру нізащо не пробити. Він доб'ється компромісу. Я в цьому впевнений.
 

В кінці зустрічі Жак виглядає задоволеним. Його маленькі оченята блищать від радості. І мені це не подобається.

Я знову напиваюсь. Якщо я покажу себе алкоголіком, можливо, він передумає?
 

Переписуюсь зі Світі і розумію, що мені дуже хочеться побачити дівчину. Легкий потяг у вигляді ностальгії тихо ниє в грудях. Давно я не відчував нічого подібного. Здається, востаннє – перед Новим Роком ще в дитинстві, коли очікував Діда Мороза, подарунків і якоїсь казки, чогось чарівного. Дорослі такого не відчувають перед цим святом.

Вони лиш можуть закохатись… Будь ласка, Алексе, тільки не встигни цього зробити до того, як ви зустрінетесь! Почекай…

В другій половині дня ми з адвокатом детально вивчаємо контракт, виправляємо сценарій до більш-менш адекватного, обговорюючи дрібні деталі.

–Ніякої реклами вони не запустили, це просто блеф. Вірніше, реклама є, проте без твоєї участі. Трансляція по тв почнеться через два тижні після початку знімання, – говорить Тьома і я стогну.

Вона однозначно дізнається про це дебільне шоу. Сьогодні ж їй розповім. Обов'язково.

Коли ми закінчуємо розбиратись з документами, я помічаю кілька повідомлень від Світі.

Sweetie3343: Та нічого, Алексе. Казок не буває, я все розумію. Що ж… Буду рада поспілкуватися з тобою знову, коли в тебе знайдеться час.

Sweetie3343: Дякую за приємну ніч!

Вона збирається мене продинамити? Черв'ячок страху пролазить в серце і буянить там. Вона не хоче дати нам ніякого шансу? Так і пишу їй, направляючись в бар. Сьогодні я нап'юсь ще сильніше, інакше мені не пережити жахіття у вигляді шоу «Я схиляюсь перед тобою на одне коліно». Хто взагалі придумав таку ідіотську назву?

Як тільки Світі повідомляє про те, що вона може говорити, вертаюсь у свій номер уже добряче напідпитку. Ноги не слухаються, тому мені допомагає хтось із персоналу готелю. Ані трохи не соромно, навіть якщо завтра мої «п'яні» фото будуть в жовтій пресі.

Поки сидів у барі, в голові слова римувались самі по собі. Все складав і складав у голові віршики про ідіотське шоу, сміявся сам до себе, дещо записував в телефон.

Алекс візьме участь в шоу,
Порадіє хай Жакей.
Знав би він про маски-шоу,
Написав би, що я гей.

Дурнувата звичка юності – напиватись в зюзю і говорити віршами. Одного разу я добряче наклюкався і всім своїм шкільним друзям присвятив по чотири рядки. Дехто навіть образився. Після того випадку слово “макака” намагаюсь не вживати взагалі.

А про маски-шоу я не просто так. Я їм покажу вищий клас по примхливості. Я їм всім мізки з'їм своїми капризами. Благо, що в контракті є пункт про нерозголошення того, що відбувається на зніманнях.

Рими, рими, одні рими… В голові крутиться мелодія і я ніяк не можу її піймати. Готельний номер теж крутиться. Але все ж пишу блондинці. Читаю з нетерпінням її повідомлення. Їх багато, здається, Цукерочка вирішила поділитись зі мною своїми пригодами та печалями. Читаю, читаю, читаю, а потім темнота…. Засинаю...