Вставай

-Тут досить сильний вітер! , - промовив Денис, який вже встиг втомитись від польоту.

-Таке враження, що якщо я зупинюсь, мене здує, - підтвердила Єва.

Катя: Тут так красиво! Які краєвиди!

Ірина: Та ти що! І де ти бачиш тут краєвиди? Бо я бачу лиш густі хмари.

Назар: А я бачу птахів, які граються з Данилом навипередки.

Катя: Де? А, ось бачу! Мені здається, що це безглуздо.

Денис: Та це ж Данило. Йому можна!

Леся: Як ви думаєте, якими будуть ці For Xo?

Ірина: Ну точно не розумнішими за нас.

Єва: Ну глянувши на наші розваги з пташками я вже сумніваюсь.

Данило: А якщо серйозно? Може вони красиві, могутні відьмочки або просто сильні суперники!

Денис: Незнаю, але мені подобається перший варіант!

Єва: Денис, тобі нас мало?

Денис: Та я жартую.

Ірина: А я вже реально подумала, що ти і вони..

Єва: Більше не думай!

Катя: Як цікаво за цим спостерігати!

Леся: За чим?

Назар: Та знов за Данилом. Та вже у цей раз він просто хоче перегнати хмари.

Катя: Я з ним хочу!

Роман: Катя, ти серйозно?

Катя: Та я вже передумала.

Данило: Гляньте!

Роман: Хто, що там?

Ірина: Терористи?

Данило: Спокійно! Це просто мій знайомий.

Роман: Тобі, що пташки в голову наклювали?

Денис: Та це ж Данило.

Єва: Що то за знайомий?

Данило: А я й не знав, що він любить сухарики, чіпси.

Леся: Ага, стільки накупив, як на рік.

Данило: А сам казав, що на дієті якійсь!

Назар: Хочете загадку?

Леся: Знов загадка про Нігерію?

Назар: Ні, інша. Хоча цей варіант кращий.

Денис: Говори, але спорим, що з нас не відгадає тільки Єва?

Єва: Чому ти в мене не віриш?

Денис: Та бо я стільки разів говорив тобі загадки, а ти жодну не відгадала. 

Роман: Може цього разу по-іншому.

Ірина: Та говори, не тяни як на телевізійних шоу.

Катя: Та.

Назар: Хто завжди їсть, хто завжди спить, але щоразу голодний?

Роман: Та це ж я!

Назар: Ні, не вгадав.

Катя: Це якась тварина?

Назар: Мимо!

Денис: Це людина?

Єва: Вона серед нас?

Назар: Все вірно. Хто це?

Леся: Це я.

Роман: Я теж так думаю.

Назар: Відгадали.

Катя: В цій загадці такий великий сенс!

Роман: Ще б пак!

Денис: Нам ще довго летіти?

Ірина: Ми майже на місті, ще трохи.

Катя: Все, ми на місці!

Герої приземлились, долетівши майже до середини лісу. Вони почали обдумувати свої подальші дії.

Данило: І де нам тут спати по-вашому?

Ірина: Все просто! Отут!

Роман: Ір, ти не виспалась? Ти хочеш, щоб ми спали на холодній землі?

Єва: Та це ви сонні мухи.

Леся: Було б не погано, але ми просто створимо чарівний намет.

Денис: І як це ти собі уявляєш?

Назар: Навіть я зрозумів. Нам потрібно об'єднати свої сили, сконцентрувавши їх у руки і подумки уявити цей намет, промовивши заклинання.

Роман: То чого ми чекаємо?

Леся: Тебе.

Роман: Та я вже тут.

Єва: Та це вона жартує, ставай швидше!

Друзям все ж таки вдалось створити чарівний намет, а все завдяки тим тренуванням. Вони увійшли у нього і там на їхній великий подив було досить просторо.

-Нарешті відпочинок, - радісно промовив Роман.

Катя: А ти ніби втомився!

Роман: Звісно, я ж мусив слухати ваші балачки.

Катя: Щось не подобається?

Роман: Та всьо. Вам щось скажи, то ви починаєте придиратись до слів.

Роман вирішив прилягти навіть не розклавши речі і не розстеливши матрас, як і всі інші. Проте тут він відчув, що щось починає його міцно стискати. Він почав кричати й кликати на допомогу. Це рослини, які виросли серед намету, захопили його. На щастя Леся мала при собі канцелярський ніж і легко визволила друга. Всі здивувались від того, що відбулось. Однак раптом Ірина зрозуміла, що це була Катя.

Ірина: Та це ж була Катя!

Денис: Точно, лише з її здібностями можна таке зробити!

Назар: Нащо їй це робити?

Роман: Це ж відплата, не правда ж?

Катя: Ну так, а ти що думав? Облив мене водою і я це просто так залишу?

Леся: Але ж він вибачився!

Роман: А я знав, що ти це зробиш.

Катя: І звідки ж?

Єва: Та це будь-кому ясно, ви ж як Боні і Клайд.

Катя: Перестань, це неправда.

Роман: Можливо...

В той день між Романом і Катею промайнула іскра. У їхньому серці з'явилось якесь дивне почуття...

Настав вечір. Підлітки вже принаймні освоїлись у новому тимчасову місці проживання. Як виявилось того дня у Лесі було день народження. Проте чи пам'ятали про це її друзі?

Леся: Завтра важкий день і стільки всього треба зроб..

Іра: Лесь, закрий очі!

Леся: Нащо?

Катя: Менше знаєш, краще спиш.

Леся: Гаразд.

Всі: Раз, два, три, відкривай! Вітаємо..вітаємо..вітаємо!

Леся: Це так неочікувано. Я думала, що ви забули про це.

Незважаючи на обставини друзі привітали свою подругу. У кожного була усмішка на устах, проте один Денис стояв нерухомо і нерозумів, що відбувається.

Денис: А що такого сталось, бо я щось не розумію?

Назар: Друже, ти серйозно?

Ірина: Сьогодні у Лесі день народження. 

Роман: Навіть ми пам'ятаємо.

Денис: Ой, як я міг забути.

Леся: Як ти міг? Я для вас все, а ти не пам'ятаєш, що сьогодні за день!

Денис: Пробач, я...я просто забув.

Леся: Гаразд. Але більше я такого не пробачу.

Єва: Давайте ще трохи посидимо і підемо спати.

Ірина: Чому так швидко?

Єва: Ти ж сама казала, що завтра важкий день!

Ірина: Ну так! Але сьогодні свято, можна й подовше посидіти.

Єва: Як знаєте!

Денис: І справді Єв, можливо Іра права.

Єва: Чому ти підтримуєш її, а не мене?