Глава 2

-Так в чому я можу вам допомогти?

-Ви так легко мені допоможете?-шоковано спитала я.

- Скажем, що в мене самого є деяка вигода в допомозі вам.

-Тобто, ви хочете мене використати в своїх цілях?

-Ні...- хитро почав король,-Ми використаємо один одного в своїх цілях. Ви допоможете скинути мого брата з трону, я ж в свою чергу віддам трон вам! Як ви дивитесь на це?

Я дивилась в очі чоловікові і думала навіщо йому це все? Навіщо він спочатку допоміг брату створити цей хаос, а зараз хоче зрадити?

Дивлячись на короля Альфреда, ти міг читати його як книгу. Всі його емоції, всі думки так і  мінялись на лиці. А ось Вольдемар був як скриня із секретами.

-В чому полягає моя учась в цьому?-зацікавлено спитала я.

-Поки ви, Катріно, рабиня, ви не зможете грати в королівські "ігри" на всю силу. Це логічно?- після мого стверджувального кивку він продовжив,- Ось з цього й почнемо!

Я дивилась й розуміла, що нічого не зрозуміла. Тому дійшла до найважливішого.

-Через три години мене сплавлять з палацу. В нас не так багато часу...

-Йдіть до себе! Скоро ви станете громадянкою Драгомонадської імперії– це єдине, що вам потрібно знати.

Я вийшла з кімнати й направилась не до своєї кімнати, а до Матрони.

Як виявилось жінка не спала, а чекала мене.

-Розповідай! Що сказав Вольдемар?

-Я стану громадянкою Драгоманської імперії. Він сказав, що поможе заволодіти троном.

Подруга полегшено видихнула і зжала мої руки.

-Значить твоя доля бути королевою, а не рабинею! Бог милостивий і бачить помисли всіх Своїх дітей, а ті, в кого серце дорожче за будь-яке золото і алмази, стають великими людьми з Його допомоги.

Я вслухалася в слова жінки і думала... Думала про все! Про те, як за один день я стала ближчою до цілі. Сьогодні, вперше за три роки я згадала, що моє ім'я Катріна, сьогодні, заради добробуту інших, я була готова стати коханкою, тим самим пожертвувала своїми принципами і достоїнством. Чи передумала я? Ні! Якщо треба, я хоч зараз лягну в ложе короля.

Я думала, що зрозуміла ким насправді я являюсь, але це була помилка. Саме зараз, сидячи на табуреті й дивлячись у вікно на місяць, я призналась сама собі в своїх помислах. Нарешті, мені вдалось побачити в собі силу на боротьбу. 

-Матроно,-прошепотіла я, стримуючи сльози,- знаєш що? Здається тільки що, я спалила в собі слабість. Спалила гордість, гідність і принципність. А прах сховала в скриню, глибоко в серці! Запам'ятай мої слова! Тоді, коли я сидітиму на троні, а мій статус буде підтверджувати корона, цей прах відродиться як фенікс з вогню. І мене будуть пам'яти якщо не найкращою королевою, то героїнею, яка врятувала свій народ.

Я встала і не дивлячись більше на подругу вийшла змахуючи з щоки одиноку сльозу.

Час в очікувані повз. Я сиділа в кімнаті й чекала доброї вісті. Хоч Вольдемар сказав, що допоможе, але черв'ячок сумніву прокрадався і весь час чекала, що прийде охорона і скаже щоб збиралась, а Крисанія буде за цим всім споглядати і самодоволено усміхатись. 

Саме цей час є вирішальним! Я або Пан, аба пропав.

Через деякий час, коли паніка повністю заволоділа мною в двері постукали. Я з великим страхом відкрила двері. За нею стояв солдат.

-Король, Вольдемар ІІ Драгомонадський, кличе вас,-офіційно промовив той.

Я полегшено видихнула і майже розслабилася.

Від радості я швидко попрямувала до мого рятівника. Двері перед мною відкрила охорона, якої дві години тому ще не було.

Зайшовши, перше що помітила-  король був не один. Біля нього сидів чоловік, який накаляв на вогні в каміні якись інструмент.

-Ви прийшли? Сідайте в крісло, все майже готово.

Довго думати про те, що відбувається мені не довелось. Існує одна причина чому тут цей чоловік з цим інструментом. 

Я поклала руку на спеціальний тримач. Мою руку чітко зафіксували, а чоловік вже розвернувся і ніби чекав в моїх очах готовність.

-Не тягніть! Зніміть з мене цей браслет! 

Я відвернулась в інший бік щоб не наганяти страх.

Через мить я відчула адський біль. І коли терпіти його я більше не могла я почала шипіти, потім плакати, а під кінець закричала. Секунда і все завершилось. Я безсило опустилась на спинку крісла і прикрила очі.

Справа в тому, що єдиний вихід зняти браслет– це розплавити його по шві, а розплавляти потрібно на людині. Цей біль мені знайомий. Таким самим чином ці окови й надягають на людину.

-Дівчина сильна. Вона трималась достойно!- сказав майстер,- Я не раз роблю це все. Бачив різне.

-Ви вільні,- сказав Вольдемар.

Після звуку зачинених дверей я розплющила очі.

-Як вам вдалось вмовити Крисанію дати звільнення?

-Я не з Крисанією домовлявся, а з братом, а він ніколи мені не відмовить,- спокійно відповів чоловік.

-Але ж моє господинею була саме вона! Виходить моя воля незаконна?- з деяким острахом прокоментувала я.

-Королева являється дружиною мого брата, по закону все майно є спільним, тому досить дозволу чоловіка. Тим більше всі документи на власництво рабинею Анастасією належить саме йому! А напис на браслеті, лише знак доброї волі для дружини.

-Король навіть тут обманув всіх! Єдиною умовою, що спадкоємиця престолу стане дружиною Альфреду Окривавленому це те, що я стану її власністю, але як виявилось це не так,- і відразу стукнуло в голову,- Де документ?

Вольдемар лише кивнув головою в сторону столу, а я відразу ж взяла його.

Грамота на власництво

Цей документ засвідчує, що Анастасія Безродна, від сьогодні по саму смерть стає власністю короля Альфреда І .

Королівська печатка

Я швидко порвала папір на кусочки, після чого викинула їх в камін.

-Що далі?- по діловому спитала я.

-Через дві години почнеться сніданок, оскільки не всі гості роз'їхалися, Крисанія не зможе закотити скандал, якщо побачить тебе на ньому у вигляді Фаворитки Драгомонадського імператора.