Розділ 11. ВЕЧІРНЯ СВАРКА ТА ОПІВНІЧНА ЗУСТРІЧ

Телефонний дзвінок від Іванки не додав позитиву в настрій мера Світанкових Рос. День видався насправді шаленим і у чоловіка елементарно не було ні часу ні можливості зараз «сюсюкатися» з коханкою. Так, Віктор Максимович щиро полюбив цю жінку. Вона стала часточкою його життя і він тепер навіть не уявляв собі свого подальшого життя без неї. Та інколи Іванка переборщувала в свої почуттях і вела себе не як зважена, зріла жінка, а як примхлива, розбещена дівчинка. Ну бо чого було його турбувати, коли разом провели всю ніч, і розсталися буквально півтори години тому. Що такого важливого могла трапитися за такий короткий час, щоб знову летіти до неї на зустріч. І це при тому, що сьогодні у нього все летить шкереберть.

Телепкало роз’єднав дзвінок і миттєво забув про цю телефонну бесіду. Попереду у нього були непрості, і як згодом виявилося, абсолютно безрезультатні перемовини з міським прокурором та головою райдержадміністрації. Втомлений, роздратований і неабияк спантеличений останніми подіями чоловік призначив ще одну, останню на цей день зустріч. Вона мала відбутися ледь не опівночі і у нього виявилося кілька вільних годин, щоб заскочити до коханки і дізнатися, що ж вона такого надзвичайного хотіла йому повідомити. Напевне знову якусь несуттєву та малоцікаву дурницю.

На цей раз Віктор Максимович не став навідуватися в супермаркет за покупками. Просто під’їхав до будинку де мешкала жінка й з пустими руками швидко опинився перед дверима її квартири. Коханка відімкнула миттєво, наче чекала на нього біля дверей, а може побачила через вікно як його автомобіль паркується в дворі дому. Обличчя у неї сяяло, якоюсь дивовижною, не баченою раніше, радістю. Пристрасно поцілувавши чоловіка в губи вона віддано зиркнула йому у вічі й заговорила.

– Милий, – почув мер схвильований голос своєї пасії, – маю для тебе чудесну звістку.

– Яку? – стривожено запитав Телепкало, якому на цей день вже з головою вистачало всіляких несподіванок.

– Я вагітна. У нас скоро народиться маленька дитинка.

Від цих слів у мера Світанкових Рос ноги підкосилися і в голові запаморочилося. Такої звістки він вже точно не очікував почути. Спершись рукою об стінку коридора чоловік ледь зумів вимовити:

– Як? Коли? Чому?

– Пам’ятаєш, як ти відправив свою дружину на курорт за кордон, і ми цілими ночами до повної знемоги займалися любощами. Ось тоді це й трапилося.

– Але ж я весь час оберігався від всяких несподіванок, – розгублено пробелькотів чоловік.

– Не спрацював твій захист цього разу, – радісно всміхнулася жінка. – Я сьогодні була в гінеколога, аналізи все підтверджують.

– Скільки? – коротко запитав Віктор Максимович після нетривалої паузи.

– Що скільки? – не зрозуміла Іванка.

– Скільки буде коштувати позбутися вагітності? – роздратовано буркнув мер. – Я так розумію що термін невеликий і є ще час владнати цю проблему.

– Ти здурів? – вирячилася на коханця жінка – Я не хочу й не буду робити аборт.

– Дорогенька, будь розумницею, – важко зітхнувши тихо промовив чоловік. – Ми не можемо допустити народження цієї позашлюбної дитини. Якщо про неї дізнається громадськість моїй репутації і кар’єрі прийде кінець. А якщо про наш любовний зв'язок стане відомо Ірині, нам обом буде гаплик. Найкращий вихід негайно зробити аборт і забути про все як про страшний сон.

– Я не хочу про все збувати, – зашморгала носом Іванка. – У мене вже такий вік, що аборт може зробити мене безплідною і я вже ніколи не відчую щастя материнства. Хіба ти цього не розумієш?

– Годі, – сердито гаркнув Телепкало. – Перестань розпускати шмарклі. Я сказав, що дитини не буде значить не буде. Зробиш аборт і кінець всім проблемам.

– Ти жорстокий і я ненавиджу тебе, – запально вигукнула жінка.

– Який вже є такий є, – вишкірив зуби мер. – Вгамуйся, візьми себе в руки і задумайся над моїми словами. Двічі я їх повторювати не буду. Зробиш аборт, я оплачу операцію, а потім все повернеться у звичну колію.

– Забирайся з мого дому і ніколи сюди не приходи. Не хочу більше бачити твоєї огидної пики ні секунди.

Очі коханки зблиснули такою люттю, що Телепкало вирішив не спокушати долю. Він розвернувся і мовчки вийшов з квартири коханки. Чоловік усвідомлював, що зараз з нею розмовляти немає ніякого сенсу. Доведеться почекати кілька днів, а потім, коли жінка трішки заспокоїться, він знову поговорить з нею на цю тему й врешті-решт переконає зробити те що потрібно. Звісно це буде непросто, та Віктор Максимович не сумнівався в своїх здібностях впливати на пасію.

Заспокоївши себе такими міркуваннями мер Світанкових Рос вирушив на останню зустріч цього дня. Двигун його автомобіля вдоволено фиркнувши м’яко виніс важкого кросовера на дорогу, що вела на околицю міста. Саме там, в умовленому місці, непримітному і тихому провулку, на Телепкала чекає людина від якої, без перебільшення, залежить його подальша політична кар’єра, а можливо навіть і життя. Та чоловік був твердо впевнений, що зможе і на цей раз вийти сухим з води та вирішити всі проблеми, що так несподівано нахлинули на нього останнім часом.