Світла, або де наша не пропадала?
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Майя
Побачивши двох незнайомців, я заховалась за спину ельфа. Вийшло дуже навіть дієво! В темноті мене не помітили.
-Ну де ти так довго?- спатав один із хлопців.- Ми вже хвилюватись почали! Табір вже давно готовий, а тебе все нема та й нема!
Інший хлопець на те лиш кивнув, підтверджуючи кожне слово.
-Виникли деякі проблеми.- відповів мій ельф. Стоп! Відколи це він став моїм?!
І тут мій вихід!
Перелякану мене випихнули з-за спини і поставили перед собою. Думала ща зараз скаже: "От і мої проблеми".
Хлопці спочатку здивувались, а потім на їх лицях показались усмішки!
-Де ти це взяв?-спитав той що мовчазний. Ніби й серйозно, але смішинки в очах його видавали.
-Невже знайшов собі пару?- з єхидними нотками спитав балакливий (як я вже встигла їх охрестити).
-Не дочекаєшся!- відповів ельф.- Хлопці, давайте я вам в таборі все розповім. Зараз заберу вечерю і повернусь. На порожній шлунок влаштовувати допит шкідливо. Залишаю нашу гостю на вас.- підмигув мені і пішов в сторону трактиру.
Мене залишили з двома хлопцями. Ті не стали стали мене ні про що розпитувати, за що я була дуже їм вдячна.
#4847 в Фентезі
#9665 в Любовні романи
Відредаговано: 20.01.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
