РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Спалося мені якось холодно...Брррр.Ніби й літо, але,здається, що скоро бурульки з носа тирчати будуть.Ндан...

Лягли ми з ельфами просто на землі близько один до одного.Єдине, що можу сказати...Та нічого я не можу сказати!Від холоду зуби заціпило.Де моє ліжечко?!Де моє улюблене одіялко з рожевими баранцями?!За що?!

Пів ночі не спала!Крутилась-вертілась, поки Тар не змилувся і не... обійняв мене?Ууу...Ну нащо ж так з слабким дівочим серцем?Щоки вмить порозовіли, і стало вже  якось жарко!

Ельф, в напівсплячому стані,ледве чутно промовив:

-Тихіше, сестричко.Тепер тепліше?

-Угу.-так само тихо відповіла я.

Сестричка, да?А прикольно звучить.Завжди хотіла мати меншого братика, але зараз і старший підійде, тим більше, якщо їх двоє.Приємно знати,що в чужому світі я нарешті змогла виконати свою заповітну мрію-знайти сім'ю.Люди,про яких я не знаю нічого крім імен, назвали мене своєю сестрою!Чомусь, я відчуваю,що їм можна довіряти.

Ну, факт того, що далі спала я як вбита, залишається фактом.

Ранок зустрів мене теплими променями.Таріеля коло мене вже не було.А щвидко ж тут погода змінюється!Пташечки виспівували життєрадісні мелодії.Від ясного сонця і ясравої зеленої трави рябило в очах.

Та усе це меркне на тлі пречудового запаху, що доносився звідусіль.Ууммм...Що ж так смачно пахне?

Я не знайшла в собі сили встати.Та цей прекрасний аромат відкрив в мені друге дихання.Швидко піднявшись, роззирнулась.

Нік ,з величезною ложкою в руках, чаклував над казаном.Пмітивши як пильно я за ним наглядаю,привітно посміхнувся.

-Нарешті встала, сестричко?Голодна?-запитав він.-Ой!Ти не будеш проти, якщо я також буду звати тебе сестричкою?

-Зовсім ні!Тоді я назаватиму тебе братом.І так, я голодна!

-А я чомусь не сумнівався.На тебе й так багато всього навалилось.І як ти справляєшся?Я б,напевне, здурів, яки опинися у твоїй ситуації.Сильна в мене сестричка!

Нік тепло псміхнувся і потріпав мене за волосся!

-Ей!-запротестувала я, і також почала тріпати його довге волосся.-Ха-ха!Я мстю і моя мстя страшна!

-Я бачу в вас тут весело.-голос Тара налякав нас.І звідки тільки виліз?

-Ну точно діти малі!-засміявся Дар.-Те, що Нік безнадійний я знаю, але сподівався, що ти,Майє, серйонішою будеш.-тепер вже брати сміялись разом.

-Та буде вам!-Награно образився Нік.-Краще снідати йдіть.

-О, чудово!Заодно й вирішимо, що далі робити будемо.

За цією веселою розмовою я й забула, що ми ще не вирішили мою долю.Що ж буде далі?Цікаво.Та я вчідчуваю, що з своїми новоспеченими братиками можу гори звернути!Ах!Прекрасне вдчуття!