РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

Сонечко світить.Пташечки співають.Настрій пречудовий!А чого?Бо ми нарешті йдемо на ринок!Душенька моя дівоча активно потирає ручки в передчутті шопінгу!Мої дорогі братики великодушно вирішили оплатити всі мої покупки, мовляв:"Не гоже нашій дорогій скстричці ходити в такому вбранні." А я що?А я нічого!Раз  появились такі щедрі забезпечені братики, то чому б не користуватись?А я їх за це всю дорогу до академії смачненьким балувати буду.Чим не справедливий обмін?

Та зараз не про це.

Ми нарешті підійшли до міста Курт.На вході  стояли величезні кам'яні ворота.Але цей витвір мистецтва воротами називати не хочеться.Помістити б їх в музей і милуватись.Якщо тільки самі ворота такі, то яким же повинне бути саме місто?!

Курт-воїстину прекрасне місто!Чисте і акуратне.На величезних площах красуються прекрасні статуї.Вузеньнькі мощені бруківкою вулички та прекрасні парки створюють відчуття комфорту.Гострі шпилі готичних соборів здіймаються до небес. Просто посеред міста протікають невеличкі канали, по яких пливуть дивакуваті човники.Звідусіль лине аристократична атмосфера багадства. Курт чимось схоже на нашу середньовічну Венецію.

Від захоплення мої зрачки розширились. Я оглядала місто з поглядом враженої дитини.

-Подобається?-Спитав Тарієль і тепло посміхувся.

-Я просто в захваті!-радісно відповіла я.-Курт дуже схожиф на одне місто з мого світу!

-Ого!Чудово, що тобі подобається!-Сказав Нік.-Але це ти ще столиці не бачила!

-Ще побачить.-почав Тар.-Академія ж саме в Нальті розташована.

-Доречі,-перервав нас Дар.-ви не забули, нащо ми прийшли сюди?В першу чергу потрібно скупитись в дорогу.Ще встигните красивими містами помилуватись, дорога до академії не близька.

А й справді! За розгляданням прекрасного ми геть забули про наше головне завдання-похід на ринок.Ми швидко розвернулись і попрямували кудись в напрямку ринку.На що ж він буде схожий?Я вже в передчутті цікавого!