РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ

-Ей!Куди ти мене тягнеш?-знову зарепетувала я.

Останнім часом мене все частіше почали тягнути в невідомому напрямку.Чого, питається?

-Та хватить мене тягнути.Я ж за тобою не встигаю!І я задала тобі питання!Куди ти мене тягнеш?

-Майє, я ж сказав, що це сюрприз!Почекай трохи і сама дізнаешся.-якось роздратовано відповів Тар.

Напевно, я його вже дістала своїми безперервними питаннями.Ха ха!А так йому і треба!Хоч і на вигляд він злиться,та ходу трохи стишив.Тепер і я стала за ним встигати.Чудовий братик мені дістався.Справжній джентельмен.

-Я взагалі не люблю сюрпризи-баркнула я.

-Я впевнений, що цей тобі сподобається!-якийсь надто хороший в нього сьогодні настрій, чого б це?

Одні торгові лавочки змінювали інші.Я вже перестала розрізняти вулиці.Всі вони почали зливатись в одну суцільну шумну пляму.А ми все продовжували і продовжували йти.Ноги вже втомилися.Ах, старію!

-Ще довго?-вже в котрий раз нетерпляче спитала я.-В мене ноги болять.

-Не буть дитиною!Хоча, про що це я говорю?Ти і є дитина!-засміявся Тар.

-Я ж вже говорила, що не дитина!Це ти вже скоро осиплешся від старості.Дідок!

-Мені всього 201 рік!За ельфійськими мірками, я ще зовсім молодий!

-А за моїми мірками-тобі вже давно на пенсію пора!

-Що таке "пенсія"?-спитав Тар.

Братик так смішно вимовив це слово, що від реготу важко було стриматись!От дура!Могла б і здогадатись, що в їхньому світі  немає пенсій!Тепер ще пояснювати...

-Це не важливо.-ну от зовсім не хочеться мені влаштовувати йому лекцію про рідний світ, може якось потім.

-Гаразд.-відповів братик.

Він, напевно, зрозумів, що зараз мені найменше хочеться говорити про рідний дім.Мало того, що джентельмен, так ще й розуміючий!

-Так!Ще довго нам йти до мого сюрпризу?-знову почала допитуватись я.-Врахуй, що якщо він мені не сподобається і година хотьби по цих шумних вулицях виявиться потраченою в пусту -ти тиждень будеш їсти підгорілу кашу!

-З-зрозумів.- а моя погроза виявилась дуже дієвою.-О!А от ми і прийшли!

-Прийшли ку...-я роззирнулася і в мене відібрало мову!

Як?Як?Як він здогадався, що саме зараз це найкраще місце, куди мене можна було б привести?Найкраще на землі місце!Конюшні!Як Тар здогадався, що моєю улюбленою твариною є саме кінь?

-Знаєш, сьогодні в на вечерю я приготую найкращі страви!-на радощах я кинулась обіймати брата.-Але як ти здогадався...

Договорити не встигла.Брат вже явно довго чекав, коли я задам йому це питання.

-Просто я не все тобі розповів.Ми, ельфи, можемо не тільки бачити в душах добре і погане, ми також можемо читати емоції.Такий дар називають "емпатією".Звісно, емпатами можуть бути не тільки ельфи.А як я зрозумів, що тобі дуже подобаються тварини, а особливо коні?Дуже просто!Коли ти побачила наших коней - від тебе так і несло радістю.Це була по-справжньому щира усмішка, а те як ти сміялась на ринку...Ти гадала, що я не помічу як ти приховуєш сум за посмішкою?Ми знаємо, що тобі теж важко.Ти потрапила в чужий, абсолютно незнайомий світ.Не дивно, що ти налякана і розгублена.От я і подумав, що, щоб тебе розвеселити, слід якомога скорше купити тобі коня.

-Я...Я й не знаю що сказати...

-Тобі й не потрібно нічого говорити.Ми знаємо яка ти добра і щира, знаємо.Тож просто дозволь нам оберігати та піклуватися про тебе, гостю цого світу та нашу новоспечену сестричку.І ще одне-більше не смій думати, що ти баласт чи нав'язлива!Це ж  просто нісенітниця!

-Хммм...А знаєш, ти правий.Мені справді страшно.Дивлячись на вас:веселих, розуміючих, дружніх, я почала розуміти, що мені вже давно пора змінитись.Можливо, відправивши мене в цей світ, боги дали мені шанс на нове життя.Потрібно прийняти минуле та почати будувати власне, нове й щасливе майбутнє.Я обов'язково скористаюсь цим шансом!

-От і правильно!Не потрібно стояти на місці, потрібно рухатись тільки вперед!-при цьму Тар скорчив таку дивну гримасу, що я невільно розсміялась.-Ей!Ти чого смієшся?

-Нічого, нічого.

-Від "нічого" сміються тільки схиблені.

-А я бачу, ти вже забув про підгорілу кашу...

-Хах-ха-хах...-якось нервово посміхнувся Тар.-Ти ж це не серйозно?

-Нуу...Серйозно, чи не серйозно - залежить тільки від тебе.

-Зрозумів!Можеш вибрати такого коня, якого бажаєш.

-Оце вже краще!-ми весело засміялись і пішли таки вибирати мені коня!Нарешті!