Світлина погорілого театру

Розділ 4

Нарешті, ближче до сьомої вечора, усі справи були зроблені, тож дівчата готували вечерю для відсвяткування зробленої роботи. На столі вже стояла домашня їжа, яку замовили з ресторану та декілька пляшок з вином та шампанським.

- Так, ну, повинно вистачити на всіх, - промовила заклопотана Каріна.

- Та заспокойся вже, сестричко. Все добре. Якщо що, то зателефонуємо Єгору з Яною і вони, що треба, довезуть, - відповів Влад.

- О, то ви сестра та брат? До речі, схожі. Але з цим всим я навіть не помітила, - паралельно з викладанням кожному на тарілку нарізані овочі підтримала розмову Іра.

Прозвучав перший тост, всі почали їсти, але Макс не втримався від запитання.

- Мене ось, що цікавить. А чому ви, досить дорослі вже дівчини, святкуєте випускний?

- Макс!! Питання не тактовне. Вибачте, - проговорила Іра. Їй вперше за вечір стало трошки соромно.

- Все добре, - посміхнулась Каріна, але відповідати не стала. На себе цю місію взяла Аліна.

- Ще в дитинстві нам довелось поїхати з країни. Там ми вже не ходили до школи. Були на те свої причини...


Після ще декількох келихів та звичайних, нічого не значущих, бесід приїхали Єгор та Яна. Дівчині одразу приглянулась Надя, як і казала місіс Джонс. Вони були, ніби сестри. Яна одразу покинула свого чоловіка та сіла біля своєї копії.

- Можливо, потанцюємо? - запитав Саша.

- А фотографії коли? - запитала Юліанна. Бо ж роботою вона сьогодні ще не займалась.

- Не хвилюйся, ми у будь-якому випадку виплатимо тобі те, що обіцяли, - махнув рукою Ваня.

Всі погодились. Алкоголь у крові просто благав про танці, кохання та літо.

Почали лунати якісь пісні. Одна за одною змінювались мелодії. Місця було багато, тому дівчата відпалювали наповну. А що залишалось хлопцям? Лише закочувати очі та сміятись з витівок дружин. Але, у Аліни виходило не погано. Ще у дитинстві, її малу навчала танцювати двоюрідна сестра Ада. Їх постійно залишали на літо у бабусі і, окрім танців, зайнятись не було чим. Ось вони і вчились разом танцювати.

Яну та Надю Тімка з Єгором витягнути до інших так і не змогли, тому залишили їх на одинці.

- Можливо, прогуляємось? - запропонувала Яна. Весь цей шум їй не подобався. А ось дівчині, що сиділа поруч, дуже. Здається, вона була, ніби хмаринка. Мила та легка. З такими не буває сумно, але при цьому вони дуже прості на розмову.

- Так, давай. Набридло тут.

Дівчата йшли по вже холодному піску. Вітер обпалював їх холодним диханням. Місяць освітлював море. Вночі воно здавалось містичним.

- Твої друзі досить гарні люди. Але різні... Місіс Джонс. Я чула про неї. Багата леді з Руминії, що вона робить тут, з вами? Можливо, питання не саме тактовне, але я...

- Все добре. Так, це дивно, саме тому ми рідко бачимось ще з кимось, коли зустрічаємось разом. Просто знай, що в нас було, є і буде два життя. Одне з них у минулому. Але його нікуди не подіти. На жаль... - Таємниче і сумно мовила Яна.

- Знаєш, в мене сьогодні цілий день відчуття, ніби скоро, щось станеться. Можливо, я себе накручую, але навіть місяць проти мене, - знизала плечима Надя. - До речі, ми гуляємо вже хвилин тридцять. Можна твій номер телефону? Ти мила, - вирішила перевести тему дівчина, аби не засмучувати свою нову подругу.

Але відповісти їй Яна не встигла. В будинку, який вони орендовували, стихла музика. Почувся чийсь крик. Ніби, дежавю. Саме так бігли на другий поверх Аліна з Каріною. Але зараз, здається, вже не до жартів...

Тридцять хвилин тому. Будинок випускного.

- Такк, - задоволено потер руки Влад в очікуванні чогось, - отже, домовляємось - що б не було, ніяких образ. Це просто гра.

Всі кивнули, зайнявши місця за столиком. Зараз усі вони нагадували одну дружню банду, що давно разом, так і не повіриш, що обидві команди лиш нещодавно познайомились. Кожен з них різний та ідеально підходить іншому.

Саша дістав порожню пляшку з-під шампанського, яке вони вже випили, і поклав горизонтально посередині стола. Так, це та сама всім знайома гра, яку запропонували зіграти хлопці.
- Отже, - першим за пляшку ухопився Єгор і за мить вона швидко крутилася по скатертині, зупинившись горлечком на Юлі. - так, Юлю, правда або дія?

- Емм, правда. - Усміхнулась дівчина.

- Ким ти хотіла стати колись, окрім фотографа? - Запитав Єгор. Юліанна посміхнулась ще ширше.

- Гідом. Я мріяла об'їхати всю Європу зі своєю командою, пройти безліч маршрутів і десь там знайти принца на білому коні. Але це було ще в дитинстві.

- І знайшла? - Запитав хлопець. Юля із Сашком перекинулись поглядами та заусміхались. Все було зрозуміло.

- Далі я. - Взяла Юля у руки пляшку та закрутила її. Вона крутилась довго і попала на Влада. Дівчина подумала, що ж загадати хлопцеві. - Правда або дія?

- Давай правду, - посміхнувся він.

- Ой, як з вами сумно!! Усі обирають правду, - засмутилась Іра.

- Не хвилюйся. Ось випаде на тебе і будеш собі дії виконувати. Хоч за нас усіх. Отже, правда... Хто з нашої компанії тобі подобається найбільше?

- Макс. Він зустрічається з такою ж навіженою, як і я, - Макс почав сміятись, а дівчата разом вдарили Влада по спині.

Так, брат Каріни обрав чудовий варіант, як зблизити двох дівчат. Можливо, до кінця дня вони все ж таки зможуть зблизитись? Бо, чесно кажучи, Макс Владу дійсно дуже сподобався. Не поганий хлопець.

- Влад, крути давай!! - Ображено мовила Аліна. Але непорозуміння зникло, коли пляшка потрапила на Сашка.

- Правда або дія? - запитали у нього.

- Дія.

- Ваау. Ну що ж, тоді... В когось тут є запасні сукні?

- Ну, в мене... Ти що задумав? - посміхнулась Іра та полетіла за платячком.

- Вдягай, - Простягнув Влад Сашку жіноче вбрання.

Виглядало це смішно. Мало того, що сукня була мала і він зігнувся в двоє, щоб хоч якось влізти, тому Іра почала переживати чи то за хлопця, чи то за свою сукню. Так щей довелось фотографуватись з усіма. Таке видовище повинне було залишитись у пам'яті надовго.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше