Розділ 7

Зранку Юліанна та Сашко все ж таки поїхали тільки-но виглянуло сонце, але обіцяли повернутись. Бо ж робота ще не була виконана, а вони навіть не думали, що залишуться надовго. Хотілось банально перевдягтись та прийняти ванну.

Компанія ж вирішила зустріти світанок. Ада й досі не зателефонувала Аліні, тому друзі були у повному складі.

Сонце вже освітлювало пляж. Ще холодний пісок був радий першим проміням світла. Хлопці повсідались прямо на пісок і лише Каріна сіла поряд із Ванею. Стояла тиша.

Насправді, вони часто ось так сиділи в тиші. Їм не потрібні були слова, щоб зрозуміти один одного. Достатньо погляду.

- Жаль, Ади ще немає... - Перервала тишу Аліна.

- Так, я б не відмовився від турецьких смаколиків, - засміявся Влад.

- За всі рази, коли я тебе бачила, ти мріяв лише про їжу. Але не хвилюйся, тобі дістанеться найбільше.

Почулось за спинами друзів. Каріна різко обернулась і побачила Аду. Усі дівчата полетіли обійматись з нею, а хлопці були просто раді бачити давню подругу.

- Адо, я запам'ятав твої слова про солодке!! - Нагадав їй хлопець Аліни і усі вони пішли в будинок, бо сонечко починало припікати. Цього року літо розпочалось раніше, ніж завжди.

***
Саша та Юля рано приїхали у дім до Вані ближче до дванадцятої дня. Там уже вирувала метушня - Яни і Аліни на подвір'ї видно не було, лиш хлопці, що вигружали з авто фрукти і серед них ящик з алкоголем, який запримітив Сашко.

- А знаєш, ці люди не такі вже й погані, щось захотілося в них на святі довше побути...

- Ти не на ящики задивлявся б, а на тих, хто поряд. - Шарпнувши руку Сашка, підморгнула Юля.

- На кого? Ваню? Він не в моєму смаку.

Юля сердито подивилась на свого хлопця, як вони зайшли в дім. Там вже все було майже готово. Дівчата бігали з якимись невеликими пакунками. Навіть Каріна була у хорошому настрої. Свято відкладати через появу Аліси ніхто не збирався.

- Привіт вам, Юлю, я рада, що ви все ж не відмовились від свого замовлення і ми надіємось, що ви залишитесь надовше з нами святкувати, та інші теж приєднаються, адже завдяки вам усім ми все вчора встигли приготувати. - Вона міцно обійняла Юлю. Дівчина такого не чекала і розгубилась. Так, сьогодні в Каріни дуже особливий день, адже за довгий час вона побачить давніх родичів та зможе згадати майбутнє з хороших моментів. І від учора вона змогла заспокоїтись і налаштувати себе. Та й не тільки в неї такий настрій.

- Сподіваємось, що все пройде добре. - Лиш змогла відповісти їй дівчина.

- Юлю, ходіть швидко з Каріною сюди, залиште того Сашка. - Весело погукала зі сходів подруг Аліна з Яною і всі швидко попрямували на другий поверх. Там дівчата Юлі представили свої вбрання на вечір. Як би дивно не було, все було досить просто - стильні відкриті сукні кожному різного кольору, плюс невисокі підбори. Банально, та виглядало чудово. Дівчата повідомили Юлі, що ті рано приїхали - до початку свята ще купа часу, проте це ніяк не погано.

- А давайте, якщо всю основну роботу залишилось виконати хлопцям, ви вже будете збиратись? Сукні, якісь зачіски, ще, якщо не буде гостей, можна буде раніше вийти до моря на фотосесію, а вже потім з усіма бути. Чи не так? - Запропонувала Юля і з нею всі погодились, розпочавши збиратись.

Поки хлопці дороблювали атмосферу в домі, дівчата пішли фотографуватись. Єдине, Ада залишилась у будинку. Компанія хлопців їй подобалась більше. За роки життя вона зрозуміла, що дружба з дівчатами не для неї. Їй достатньо Аліни та ще однієї дівчини, яка їй за сестру та маму одночасно.

- То ти танцюєш, Адо? Гарне, до речі, ім'я. - запитав Сашко, розкладаючи тарілки.

- Дякую, і так, танцюю. То в нас, то в Турції. Коли як.

- Живеш на дві країни? Напевно, важко.

- Я люблю Стамбул, тому мені добре. До того ж, летіти не більше п'яти годин, - відповіла дівчина.

Сонце повільно сідало, ховаючись за дерева. Вже зібралося трохи народу біля дому, господарі були готові в будь яку мить розпочинати. Дівчата хвилювались за вечірку, а хлопці за безпеку усіх.

Вони очікували на все, навіть на те, що знову може з'явитись Аліса, тож за будинком постійно була на поготові охорона Вані. Юля походжала, час від часу роблячи фото дівчат та хлопців з гостями, Саша все контролював. Раптово Юлі прийшло повідомлення від Іри: "Ми хоч не запізнимося? Очікуйте на нас, ми вже під'їжаємо". "Що?!- відповіла їй Юля,- Ви їдете сюди? Навіщо?" Відповідь Іри: "Бо нас Яна дуже просила приїхати, писала, що хочуть віддячити нам. Не переживай, все буде ок, ми скоро будемо."

Чорт, їх все ж запросили! Чому вони їдуть? Вони ж тут нікого не знають! Юля миттю пішла і розповіла про приїзд їх команди Сашку. Він теж був не в захваті. Проте вже нічого було змінити, через декілька хвилин Саша помітив знайомі силуети біля входу. Вони були не з пустими руками. Всі швидко йшли до Юлі і Сашка, Іра підбігла першою, тримаючи в руках пакунки.

- Привіт, а де випускниці? Ходімо до них! - Скомандувала вона і всі рушили за дівчиною в дім, бо там були Каріна з Аліною. - Привіт! Вітаємо вас, які ж ви красуні! - Радісно вигукнула дівчина і полізла обіймати Каріну і Аліну. На диво Аліна Ірі була рада. Усі, навіть хлопці переобіймалися з дівчами і вручили подарунки.

- Які ж ми щасливі, що ви знову до нас завітали! Дякуємо, що довірились!

- Це все Яна, вона нас вмовила, - Пояснила Надя, вже постійно стоячи біля своєї подруги, залишивши Тімку.

- А це.., невже це ви? - Шоковано викрикнула Іра, помітивши за Аліною дівчину, що весь час була біля своєї подруги, - ви ж Ада Янголова так?

- А ти мене знаєш? - підійшла жінка ближче, усміхнувшись. Вона зрозуміла, що це та шалено-навіжена дівчина, про яку їй встигла розповісти її двоюрідна сестра Алінка. Аліна з Максом переглянулись.

- Та я ваша.. твоя фанатка! Хто не чув про цю чудову хореографиню, пам'ятаєш, Надю, я тобі розповідала? Адо, я неймовірно рада тебе бачити!

- Так, мені теж приємно бачити тут своїх... Фанатів, - Ада натягнула усмішку, але підходити до Іри не збиралась. Холодна дівчина, яку не цікавлять почуття інших. Це про неї. 
Вона взагалі не розуміла, як можна фанатіти від когось. Ти не знаєш людини, яка вона насправді. А вже піднімаєш її до всесвіту та робиш кращою за інших. Вона сподівалась, що зможе потоваришувати з цією компанією, але змушувати себе це робити вона не збиралась.