Світло серед ночі

Глава 8

Марк

Картинки на проекторі змінюються швидко. Хоч я не вперше даю мастер-класи, знаходитися в своєму колишньому ВУЗі за кафедрою неперевершені відчуття. Колись ти сидів за партою і мотав на вус, а тепер всі уважно слухають тебе, навіть вчителя. В той момент , коли темп семінару задан, всі пишуть конспекти і включаються в роботу , хтось стукає в двері. Звичайно всі одразу дивляться туди. Зазирає дівчина. Маленька, худенька, одягнена в чорні джинси , велике червоне худі і теплу джинсовку. Вона легко взмахує своїм каштановим каре і підіймає на мене очі. Опа-опа. Це ж та нічна краля, яка за сумісництвом горе-лікар. Ще й каву в руках тримає. Прекрасно. Тобто ,запізнюючись, ми не забули взяти каву. Просто неперевершено. До того, як я її впізнав вона здалася мені милою, тепер - ні. В погляді її карих очей проскакує злість. Сухо вибачається і з гордо піднятою головою прямує на місце в верхньому ряді. А совість ми де загубили? Коли по нічних дорогах шастали? Щось мені підказує, вона навіть не розуміє, що тут відбувається. Тепер до моїх стереотипів про блондинок додалися шатенки. 

Після закінчення семінару моя "стара" знайома втікаю по-під ручку з подружкою. Ну, окей. Тобто вибачитися ми не хочемо. Відповідаю ще на декілька додаткових питань і прощаюся зі студентами. Сьогодні я на машині. Після тої аврії механіки сказали, що простіше купити новийбайк  ніж відморентувати той. Але за ці 2 місяці в мене не було часу  поїхати до салону і вибрати. 

Задзвонив телефон. Сірий. На обличчі одразу з'являється посмішка. Дружбан дитинства - це вам не жарти.

- Привіт, старий.- ставлю дзвінок на гучний.

-Привіт, що ти там? Працюєш?- сміється.

- Не повіриш, сьогодні я вільний.- сам не вірю. Проект закінчен, а новий починаємо за два дні.

- Ооо, то це прекрасно. Є ідея завалитися в клуб. 

- З задоволенням, - щось давно я не відпочивав.

- Тоді о восьмій біля "Жар-птиці,"- найелітніший клуб нашого міста, хтоб сумнівався. Після того, як наша з ним компанія пішла вгору і кишені наповнилися грошима Сірий полюбив все мажорне. Його не можна за це судити. Все наше спільне бідне  дитинство ми їли лапшу  і  носили обтрьопаний одяг. Та , повірте він не зіпсувався, просто любить заробляти і витрачати гроші.

- Забили,- погодився я. Сьогодні я налаштован на текілу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше