Глава 34

На годиннику вже був південь, коли я закутавшись в халат пішла проводжати Марка. То я тепер безробітня і відрахована, а йому на роботу треба. Я поправила його розтріпане волосся і ніжно поцілувала. 

- Заходь ввечері , фільм подивимося. Вчора свою обіцянку я ж не виконала. - я посміхнулася, а Марк навпаки нахмурився. - Чи ти зайнятий? Ну тоді в наступний раз.- сама задаю питання - сама відповідаю. Жінки...

- Ти серйозно?- він припідняв брови. Мені здалося чи він розгубився? Чи може він хоче сказати , що наші стосунки на цьому закінчаться? Такого ножа в спину я не переживу.

- Не зрозуміла.- я насторожено глянула на нього. Якась дивна поведінка.

- Тобто питань хто ми один для одного, і які в нас тепер стосунки не буде?- він злиться, а я ледь приховую посмішку.

- А треба?- слідкую за його реакцією. Желваки по обличчю ходять, ой, ой, ой. Злиться моє чудо. Моє? Напевно. Щось мені здається тепер вже мене нікуди не відпустять.

- Бажано,- психує.

- А можно я по-іншому сформулюю питання?- продовжую знущатися, але в глибині душі я рада, що його це турбує.

- Спробуй,- він видихає і прикриває очі, щоб взяти себе в руки.

- Ти ще ходиш в клуб і повертаєшся звідти з дівчиною на одну ніч?- я уважно дивлюся на нього. Він здивований. Таке відчуття, що я його відправила в нокаут. Раптом він підходить ближче, хватає в охапку і заривається обличчям в моє коротке волосся. Я дивлюся на наше відображення у великому коридорному дзеркаллі - слон і моська, чесне слово.

- Я не відпочивав таким чином з нашої другої зустрічі,- чую його голос.- З того моменту, коли ти запізнилася на лекцію і тебе ледь не вигнали,- я підняла очі і подивилася на нього. Він ніби жартував, але погляд був серйозним і я вірила йому.- Тоді в "Жар-птиці" ти зіпсувала мені всю малину, а потім мені й самому не хотілося. Виявляється, коли зустрічаєш свою людину, то все по-іншому.

Я від цих слів я ледь знову не розплакалася, тому припіднялася навшпиньки і поцілувала Марка.

- Тобі треба на роботу,- сказала я і посміхнулася, коли він зробив страждаюче обличчя.- Чекаю ввечері.

- Я прийду.- кивнув він, взуваючи кросівки.

- Я не сумніваюся.

- Мені так с тобою пощастило,- прошепотів він обіймаючи.

- Скажи, це мені через місяць, коли я навідаюсь до тебе в офіс і почну ревнувати до кожної спідниці.- я розсміялася.

- Я буду чекати.- він теж посміхнувся. Попрощався він пішов, а я щасливо попрямувала за ще однією порцією кави.

Марк

Таким щасливим я на роботу ще не їхав, напевно ніколи. Але, щось мій настрій не розділяв ніхто. В офісі атмосфера була гнітюча. 

- Марк Михайлович,- звернулася до мене секретарка,- вас чекає Сергій Дмитрович в кабінеті. Це терміново.

- Зараз буду.- одразу попрямував до кабінету Сірого. Може щось проясниться, тому що так в його кабінет мене ще не кликали. Ми заснували цю компанію разом п'ять років тому. Набрали команду, більшість з них були інститутські друзі, які так само обожнювали програмування. Ми маємо однаковий пакет акцій, тобто обидва є керівниками. Але якщо я більше відповідаю за розробку продукту, то Сірий за пошук клієнтів і інвесторів . Така система управління несе чудові плоди. Для хобі ми разом створюємо комп'ютерні ігри і там прямо відриваємося. Але, хоч Сірий більше займається політикою компанії в кібер-безпеці він бог. Тому зараз ідучи в його кабінет, я розумів, що в нас проблеми.

Заходжу і натикаюся поглядом на друга і начальника безпеки. Олег сидить в кріслі і переглядає щось в телефоні, а Сергій стоїть біля панорамного вікна і дивиться прямо. Так, з двадцятого погляду все місто , як на долоні. Гарно.

- Марк, блядь.- рикає Сірий і ставить чашку з кавою на стіл. Він злий. Дуже сильно.

- Що сталося?- питаю і дивлюся на хлопців. Нам всім по двадцять шість, але не зважаючи на достатньо молодий вік, Олегу я довіряю життя, без сумнівів. Він профі своєї справи. Не зважаючи, на це вони хлопці, бо я прекрасно пам'ятаю, як ми разом починали і розробляли проекти в старій квартирці.

- В нас проблеми. Великі.- бере в себе в руки друг.

- Х...ові справи,- Олег не церемониться.

- Конкретніше можна?- підвищую голос. Від хорошого настрою не залишається і сліду.

На мене виливаються тонни інформації з яких розумію, що Олег не перебільшував. Ми вийшли на новий рівень, розширили ринок, отже і конкурентів побільшало.

- Ви розумієте, що це тільки початок і вони будуть впливати на вас,- почав Олег. - Ми не знаємо, яка їх конкретна мета - зрйнувати компанію чи привласнити її. Що буде з вами - залишать без копійки, вб'ють чи покалічать. Не знаю. Але на щастя, важелів впливу в них немає. Мама за кордоном? - питає в мене. Я киваю. - Сестра?- в Сірого, в відповідь такий самий кивок. В Олега немає нікого, батьки розбилися в автокатострофі десят років тому, а бабуся померла минулого року.- Я приставлю ще трохи охорони, але вони під надійним захистом. Більше немає нікого?- він дивиться уважно на нас. Тут мене прошибає. Аня. Бляха.

Олег миттєво бачить зміни в моєму обличчі:

- Марк? 

- Є дівчина. Ми разом.- кажу, знаючи наступний перебіг подій.

- Яка на хрін дівчина?- підскакує Олег. Пару років тому, коли ми виходили на європейський ринок , в нас була умова - ніяких серйозних стосунків і кохання. Тоді це здавалося мені найлегшим пунктом, і тільки зараз я почав розуміти справжню ціну грошам і успіху. Це постійний страх за свої близьких.- Ти ох...в? Є умова. Ти кинеш її і змусиш всіх повірити, що тобі пох...й на неї. В іншому випадку її пустять по кругу і вб'ють. - категорично заявив хлопець.  Тепер я розумію, чому ми довірили йому свої життя. Олег був набагато старший своїх 26. 

- В чому проблема?- підвищив голос я.- Вивезем її в котедж і підставим охорону.

- Вона твоє слабке місце!- кричав Олег.- Навіть, якщо ми зможемо заховати її, ми не побачимо стовідсоткової концентрації від тебе. Це постійне хвилювання за дорогу людину,- він сказав це з болем.- Одна справа мати чи сестра- в них немає іншого вибору , вони твоя кров, але знаючи, що їй грозить небезпека свідомо підсовувати її під пулі? Це дурня, чувак. Вона згодна з тим, що через тебе її в будь-який момент можуть вбити?- він зробив акцент на останніх словах. Я подивився на друга. Біль. Його очі були наповнені ним. Наша умова була заключена не просто так. Наречену Олега вбили наші конкуренти - щоб ми не забували, хто є хто. Ми не забули. Їх бізнес збанкротував, а вони загинула в в'язницях.