Світло та темрява

Глава 16

До зустрічі з ним я чітко ділила людей на хороших і поганих, бачила грань між добром і злом, розрізняла світло і темряву.  Але, насправді, виявилося, не існує між ними ніяких кордонів.  Є тільки перехід, адже в кожній добрій людині є щось погане, в добрих справах може причаїтися злий умисел, а будь-яка темрява розсіюється світлом.  Я вважала Джейса поганим і, можливо навіть злим, а він став для мене тим самим світлим і добрим.  Світло і темрява живуть в кожному з нас в різній кількості.  Я переконалася в тому, що Джейс на все здатний заради мене, коли дізналася приховані від мене факти.  Я люблю його тепер ще сильніше за все те, що він не робив напоказ, щоб мене вразити.
Я дізналася, що він посприяв Ніку з його роботою мрії, де мій брат розробляє ігри.  Допоміг моїм батькам, незважаючи на мамину нелюбов, скласти меблі для кухні.  Лагодив постійно ламаючуся машину батька, що не брав гроші навіть на деталі, кажучи йому, що і так у нього в гаражі «завалялося».  На всю брав участь у пошуках роботи для мене серед ночі, адже днем ​​він був занадто зайнятий ремонтом.  Джейс часто валився з ніг після важкого робочого дня, але ніколи не забував позалицятися за мною; принести попити, допомогти приготувати їжу, зварити нам кави, купити мені улюблений сік.  А я робила йому розслабляючий масаж, приносила бутерброди і воду в гараж, де тепер він працював сам.
Коли незліченна кількість автомобілів поступово виїжджала полагоджена з його гаража, Джейс нарешті влаштував собі вихідний.
 - Їдемо сьогодні в одне місце на околиці міста.
 - Ми не підемо на пляж?
 - Ні.
 - Ну ок.
Зупинившись на самій глухій ділянці траси, ведучої за місто, Джейс виліз із машини, допоміг мені вийти, притримуючи двері, і хитро посміхнувся.
 - Тепер, коли ти не можеш опиратися і втікти, сідай за кермо.
 - Нізащо!  Я не можу!  Не вмію!  Я боюсь!
 - Спокійніше, крихітко!  Я навчу, і довіряю тобі свою машину.  Тут нікого немає, так що не пручайся!
 - Але я і не хотіла вчитися.
 - Просто спробуй!  Тобі сподобається.  Ну, а якщо ні, тоді я перестану тебе мучити, і ми підемо на пляж.
 - Домовилися.  Тільки відразу, без зайвих умовлянь!
 - Добре, а тепер саджай свою красиву попку на водійське крісло.
Я послухалася, потім вислуховувала короткий інструктаж про те, коли потрібно пускати зчеплення, тиснути на газ, переключати передачі, і для початку дивитися на тахометр, щоб навчитися відчувати оберти і силу, з якою необхідно натискати на педаль газу.
Перша спроба рушити з місця провалилася б з тріском, але Джейс вчасно нагадав мені про послідовності натискання педалей.  У мене вийшло проїхати декілька метрів, і це викликало такий божевільний захват, що я не помітила, як втягнулася, розпитуючи Джейса все нові і нові подробиці.  Ми каталися по порожній трасі, я вчилася плавно перемикати передачі, обережно гальмувати і рушати з місця.
 - Фух!  Це було круто!  Мені так сподобалося!
 - Я помітив.  Ми провели тут дві години.
 - Ти серйозно?  - подивившись на годинник я дуже здивувась, що так швидко пролетів час.  Джейс засміявся, переходячи на водійське місце.
 - Я ж казав - тобі сподобається!
 - Дякую!  Потрібно якось знову спробувати.
 - Обов'язково.  Хочеш заїдемо додому, щоб взяти речі, адже ще встигнемо позасмагати?
 - Так.  Було б відмінно.
 - Тоді поїхали.
Залишок дня ми провели загоряючи, поїдаючи мої улюблені ласощі - морозиво, і купаючись в океані, який цілий рік залишався холодним, але це анітрохи не заважало нам насолоджуватися відпочинком.  Сонце нещадно палило, чим я не могла натішитися, адже обожнювала спеку і ясні літні дні найбільше на світі, в той час, як багато хто скаржився на задушливу безвітряну погоду.

На наступний день мені подзвонила Джейн, пропонуючи зустрітися поговорити в кафе неподалік, куди ми і пішли через пару годин після дзвінка.
 - Тут затишно.
 - Ми іноді сюди заходили з Люком.  - Зараз, згадуя свого колишнього хлопця, Джейн не хмурилася, як раніше, а просто махнула рукою на все, що відбувається.  Я навіть трохи заздрила її вмінню так здорово триматися після розставання і зради.
 - Як у тебе справи з особистим?
 - Та ніяк.  - подруга покликала офіціанта, замовивши нам по напою і бургеру.  - Я поки не готова починати нові відносини.
 - Розумію.  А моя мама так і не охолола, та не хоче зі мною спілкуватися.
 - Дивно, що вона так розсердилася на Джейса.  Може вона знає те, чого не знаєш ти?  Ну, маю на увазі з минулих років до його від'їзду.
 - Не думаю.  Сенс їй тоді це приховувати від мене, якщо вона не хоче, щоб ми зустрічалися.
 - Теж вірно.
 - Наш офіціант на тебе вирячився.
 - Уф.  Мужики всі витріщаються на жінок незалежно від ситуації, аби була більш-менш нормальна фігура і гладка шкіра.
 - Ну тоді він дуже пильно витріщається бо ти не просто з нормальною фігурою і обличчям, ти - крута крихітко!  - мені вдається викликати посмішку подруги.
 - Зате ти ще крутіше!  Чого тільки варті ці зелені очі!  - відповідає Джейн в момент, коли офіціант приносить замовлення.  - Спасибі, Стів.  - читає подруга ім'я хлопця на бейджі.
 - Смачного!  Сподіваюся вам сподобається!
 - Дякуємо.  - вклинююсь я, а хлопець трохи затримується біля стільця Джейн, посміхаючись і дивлячись на неї.
 - Нам більше нічого не потрібно.  - не витримує вона, демонстративно підсуваючи їжу до себе, і офіціант неохоче відходить до бару.
 - Він симпатичний.
 - Так.  Хоча, знаєш ... якщо запитає я-таки дам йому свій номер.  А що?  Маю ж я право розвіятися?
 - Молодець!  Звичайно ж маєш.  Раптом він виявиться нормальним.
Джейн не встигає мені відповісти на таку двозначну фразу зі словом «нормальний» тому, що телефонний дзвінок нас перериває.
 - Якого біса ти мені дзвониш?  - люто запитує вона.  Мені не чути, хто їй подзвонив, але, судячи з усього, її колишній.
 - Ти не діставай мене, зрозумів?  Видали мій номер!
Джейн кидає трубку, злісно запихаючи телефон в сумочку.
 - Це Люк?
 - О ні.  Це Джон.
 - Джон?  - дивуюся я.  - Ви з ним не дуже-то ладнаєте.
 - Та є таке.  Дістав він своїми дзвінками.  Постійно пише, телефонує, зачіпає мене на вечірках, немов йому зайнятися нічим.
 - Він трохи дивний, але, по-моєму, не такий поганий, як ти про нього відгукуєшся.
 - Можливо, якби він не доводив мене своїми тупими жартами, я б теж так вважала.  До речі, я зіштовхнулася з Меган днями.  Вони з Томом засіли на дно і не влаштовують більше вечірок, а ще вона розповіла, що Алекс поїхав з міста.  - Джейн дивиться на мене співчуваючим поглядом.  - І я ще дещо дізналася.
 - Говори, що вже там.
 - Загалом, в ході розмови виявилося, що у Алекса навіть немає собаки - Грей належить його сестрі, яка їдучи у відрядження залишає пса на нього.  І він той ще бабій - змінює жінок, як рукавички, а як тільки отримує своє - одразу падає на мороз і кидає.  Мені дуже шкода, Елі!  Він усім нам здавався милим.
 - Цікаво, про роботу він теж брехав?
 - Думаю так.  Якби він працював його б не бачили так часто в компанії випадкових дівчат або на пляжі, займаючись серфінгом.
 - Ну хоч про серфінг не брехав.  А як же Меган?
 - А що вона?
 - Алекс же начебто з нею зустрічався.
 - Хм.  Він її кинув так само, як і інших.  Тим більше ідея напоїти тебе належала йому, що, як розумієш, створило Меган чимало проблем.
 - Ти ба! Отакої…
 - І не говори ... ти в нормі?
 - Звісно.
 - Давай прикінчимо ці апетитні бургери!
 - Вмираю з голоду!
І ми беремося за їжу.
З кафе виходимо, коли вже стемніло, і розходимося по домівках, а у Джейн намічається побачення з приємним офіціантом, який все-таки запитав її номер.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше