Свято наближається

Микола дивиться, як олів’є з солоними огірками та дешевою ковбасою, заправлене майонезом, чвакає, поки кіборг Саймон перемішує його погнутою ложкою, стараючись не заляпати оголені контакти на фалангах пальців. На столі шикуються щербаті тарілки. Замість виделок і ножів – ложки, замість келихів – алюмінієві чашки. На стіні розтягнувся напис на всесвітній із криво вирізаних літер: З новим роком!.. Вони не зняли його з минулого разу.

- Я більше не можу… - напівлюдина-напіввосьминіг з невимовним ім’ям, сполученим тільки із приголосних, родом з Альфи Центавра хаотично клацає своїми щупальцями кнопки на пульті – на маленькому екрані, скрізь поміхи, пробивається знайома до болю картинка.

Микола кривиться:

- «Іронія долі»… За нею буде «Один вдома», а потім той, про супер-команду, де вони всіх злодіїв зловили і потім їх стратили…

- Краще б мене стратили, - протягує  напіввосьминіг.

- Це тортури, - підтверджує зелена, майже желейна маса, яку сюди закинули поза минулого року. – Я би покінчило з собою, але я безсмертне.   

Саймон відставляє каструлю з олів’є:

- Давайте швидше. Ще три салати за планом.

- Може, обійдемось без шуби? – благає Микола. – І оті яйця фаршировані грибами – такі важкі на шлунок, минулого разу я півночі блював.

Конвоїр – такий же кіборг, як і Саймон, тільки новішої моделі, грюкає палицею по решітці:

- Побазікайте ще! Сказано робити – робите! Адміністрація наказала: план у цьому році перевиповнити! І без теревенів!.. У нас тут взірцевий заклад!

Конвоїр тріщить шокером у повітрі – щоб точно дійшло.

Микола береться натирати буряк для клятої шуби. Він майже змирився. Це просто ще один рік. У в’язниці для міжгалактичних злодіїв йому залишилось сидіти – тридцять дві тисячі сто дванадцять. Добре, що рік на планеті 55 Cancri e у сузір’ї Рака  пролітає менше, ніж за добу.