15. Парад планет.

Добре, коли тебе зустрічають. Це – привілей людини, яка має гроші та вагу у суспільстві, подумав Влад, коли службовий «Мерседес» з компанії «Нафтові гори» зупинився біля його нового будинку. Подякувавши водієві та забравши речі з багажника, він увійшов у відчинені ворота. Та відразу побачив власний «Лендкрузер» зі старим вантажним причепом, - тепер було зрозуміло, чому така картина викликала подив у патрульних, подумав він з усмішкою. Робота явно кипіла.

Зайшовши до будинку, з сусідньої кімнати він почув голоси. Марьям і Родіоном Петровичем та двома робітниками обговорювали викладку плитки на підлозі.

-Привіт усім! – гучно сказав, заходячи у кімнату. – Ти, бачу, тут керівник усіх робіт!

Вона відразу підійшла, й вони обійнялися на секунду.

-Так, ти ж сам мені сказав…

-Звичайно. І, я бачу, усе рухається добре! – І дійсно, за кілька днів, поки його не було, зроблено було чимало. Скоро й цю кімнату можна буде обставити. А потім, висловивши кілька зауважень, він вийшов разом із Марьям до кухні, де вже давно усе необхідне було зроблено, - інакше не можна було б переїхати.

-А в тебе як справи? – спитала вона.

-Насправді, усе, що хотів, зробив. Та навіть більше. Але, здається, усе лише розпочинається. Й мені треба їхати далі. Добре хоча б, що цього разу можна не летіти, а поїхати за кермом…

-Куди?

-До Польщі, - відповів Влад. Марьям жалібно подивилася на нього:

-Це … обов’язково? Мені без тебе погано … і страшно.

Він лише зітхнув:

-Мені теж погано, і за тебе боязко. Насправді, більш за все мені б хотілося нікуди не їхати … або поїхати разом… Але … виходу немає. Ось, подивись. – Влад дістав телефон та показав щойно отриману СМСку: «Стережіться. Вони не зупиняться». Повідомлення було відправлено через Інтернет, тому визначити відправника було неможливо. – Ти розумієш, що це означає?

-Що мене можуть знову спробувати вбити…

-І я можу тебе не врятувати. Те, що хтось написав мені… Означає, що це – багато людей. Якась організація. Якій чомусь ти дуже заважаєш. Саме ти, а не я… Бо спочатку заарештувати, а потім вбити, намагалися саме тебе, а не мене. А це дивно, бо гроші-то в мене, а що їх може цікавити, окрім грошей..? Тобі поталанило вже двічі. Першого разу – вони підібрали безграмотного собачого виконавця. А той не дізнався, що в тебе є алібі, й ми з Грицем їх переграли. Другого разу – врятував бойовий досвід Родіона Петровича. Але як же вони прагнули досягнути своєї мети, якщо застосували гранату поряд з іншими людьми! Поки вони принишкли, гадаю, найближчим часом спроб більше не буде. Повинен пройти якийсь час, але навряд чи великий. Але … вони можуть повторити спробу. Якщо ми їх не зупинимо. Я теж не охоронець, я можу не встигнути… Ні, ми повинні дізнатися, хто вони, чого прагнуть, чому ти їм так заважаєш, - або ми… І знищити їхню організацію. До того, як вони спробують ще раз…

-А добрі новини в тебе є? – Марьям сумно посміхнулася.

-Одна точно є. У їхній організації в тебе є шанувальник! – Вони розсміялися. – А хто б іще надіслав мені оту СМС? Він хоче тобі добра. А це означає, що організація … неоднорідна. Хоча й чимала. Це можна використати. Ну, добре, ходімо до наших будівельників.

Ті поїхали через дві години, й вони, нарешті, залишился наодинці. Та сіли повечеряти – чи не вперше у новому будинку.

-А тобі точно треба їхати за кермом? – спитала Марьям. Влад зробив висновок, що у необхідності самої поїздки він її таки переконав. Або вона змирилася. – Це ж довго…

-Це краще, ніж летіти. До того ж, я це люблю, і взагалі звик. Ти забуваєш, скільки часу працював «далекобійником». А «Рейндж Ровер» точно зручніший, ніж вантажівка…

Марьям зітхнула та спитала:

-І коли їдеш?

-Завтра. Ненадовго. На кілька днів.

-А чому саме зараз?

-Ти пам’ятаєш умову для подорожі на Марс? – спитав Влад. Такого питання Марьям точно не чекала. Але ж він щось має на увазі! В іншому випадку це б означало, що треба викликати психіатрів, - а ось із цим образ Влада точно не в’язався. Здається, вона ще не знала людини, яка б мислила більш логічно. А той продовжив думку, упіймавши її здивований погляд. – Летіти туди, якщо вірити фантастам та астрономам, можна не будь-коли. А лише тоді, коли відстань між Землею та Марсом стає найменшою через те, як планети рухаються своїми орбітами. От і тут так. Дві людини, які мені цікаві, одночасно будуть у Варшаві. До речі, в мене буде до тебе одне прохання…

-Яке?

-Дозволити передати від тебе привіт. Та навчити мене цієї фрази хасанійською мовою.

-Кому? Та навіщо? – перепитала спателичена Марьям. І він розповів. Бо вирішив не приховувати від неї, що збирається робити та чому. Розповідь про те, що дізнався у Каластані, зайняла певний час. І з цього випливало, що він збирається робити. Вона слухала, не перебиваючи, - розповідь про вісімнадцяту камеру справила на Марьям, яка нещодавно сама була на волосину від в’язниці, незгладиме враження. Хоча Влад не сказав, від кого саме чув про це. Марьям зрозуміла, що він тримав своє слово, та не наполягала, врешті-решт, ім’я було неважливе. Та сказала: