У королівстві Деблург

У королівство Делбург і у його столицю - місто Опал, Антеон зі своєю свитою дібрався без особливих пригод. Хоча, можливо, й були якісь труднощі, от тільки молодий імператор цього не помічав. Думки лишилися у рідному королівстві, поряд з дівчиною, котру він так і не пізнав, наскільки бажав.

Їх зустріч перед прощанням виявилася дуже зворушливою. Правитель боявся, що юна гостя злякається його відсутності чи розплачеться. Стане просити не їхати. Ататіель дійсно засмутилася, але зуміла стримали сльози. Тільки тихо промовила:

- Я знала, що одного разу ти поїдеш.

- Це не назавжди, Алатіель, - так само тихо відказав він.

Вона торкнулася його обличчя долонею. Перехопивши своєю сильною рукою, жарко припав вустами, цілуючи тонкі пальці. Не можна було не помітити, що за три тижні, які дівчина прожила у палаці, вона змінилася. Стала більш сміливою та відкритою. Здається, красуня прокидається від якогось зілля, котре змусило її заснути міцно і надовго.

Як же не хотілося кидати її саме зараз. Але Антеон не міг відмовитися від обов’язку, виконання котрого, лишалося для нього, понад усе. Щоб там не казав Лютінг, не намагався зачепити, молодий імператор вірив у свої сили та відповідальність перед народом.

Знаходячись у дорозі, Антеон неодноразово запитував себе: нащо він їде до принцеси Ебігейл? Невже тільки для того, щоб сказати, що не має намірів  одружуватися? Навіть для нього це звучало дивно, лишалося представляти наскільки принизливо прозвучить подібне для дівчини, до якої він направлявся. 

Антеон, не те щоб виступав проти одруження. Він боявся знову зробити помилку. Помилися у почуттях та виборі. Не так давно, одружився проти волі усього двору, бо був певен, що кохає Еліс. До чого це призвело? До того, що молода жінка, навіть не поживши досить, зараз покоїться у землі. Він же навіть не здатен прийняти це горе. Хіба вона винна, що чоловік, котрий сам і зробив їй пропозицію, потім передумав? Хоча, звісно, покійна красуня цього не дізналася і вже ніколи не дізнається.

Навіть не у цьому виявилася головна причина. Основна причина твердої та непохитної відмови приховувалася у чарівній дівчині, котру зустрів на березі озера. Якби не вона, то, скоріше за все, хлопець, зціпивши зуби, погодився на фіктивний шлюб за розрахунком.

Ким він бачить Алатіель поряд із собою? Коханкою чи лялькою для розваг? Як правитель своїх земель, Антеон мав на це право. От тільки…

Молодий імператор перервав роздуми, оскільки не здатен був надати звіт, куди вони підуть. Бажав тільки одного: щоб Алатіель знаходилася поряд і належала йому одному. Удень стане розважати публіку, граючи на флейті, а вночі задовольняти свого повелителя. Дівчина належить йому цілком і повністю. Ніхто ніколи не насмілиться на неї навіть нескромно поглянути, не говорячи вже про те, що торкнутися.

Опівдні, молодий імператор, разом зі своєю свитою опинився у місті. Їдучі через жваві вулиці, галасливі ринки, царствений чоловік змушений був визнати, що Опал процвітає. Вимощені дороги, красиві будівлі, пристойно вдягнені міщани, говорили самі за себе. Видимо, Ебігейл, не дивлячись на строгість та іноді, жорстокість, уміла створити все таким чином, щоб результат захоплював та вселяв повагу.

Міщани розступалися перед багатим конвоєм. Антеон здогадувався, що більшість з них у курсі, хто він. Не дивлячись на те, що його візит був задуманий інкогніто. Це була його власна воля й Ебігейл підтримала ініціативу.

Ще через годину, Антеон опинився перед палацом, де і проживала принцеса Ебігейл. Антеон прекрасно знав, що дівчина не вважається у королівстві тим, кому належала влада у повноцінному масштабі. Вона змушена ділитися думкою з обраними радниками, і часто останнє слово опинялося далеко не за нею.

Для того, щоб узяти вершину влади, дівчині необхідно вдало вийти заміж. Молодий правитель відчував, що саме він обраний у якості слушної кандидатури. Одначе, не готовий погодитися на подібне. Нанести візит ввічливості зобов’язаний, а далі…

Зарані з принцесою узгоджена зустріч без свідків. Слуги, котрі знали про дане рішення, відвели правителя у розкішні покої, котрі, як і решта обстановки говорили про те, що з матеріальною стороною королівства Делбур все гаразд.

Антеон очікуючи принцесу, підійшов до дзеркала, придивляючись до власного відображення. Не без задоволення, визнав, що бажання Ебігейл отримати його у якості чоловіка, достатньо вагоме. На нього з дзеркала дивився молодий чоловік з чорним довгим волоссям і такими ж чорними очима. Високий, стрункий і гнучкий, з мужніми рисами обличчя та навиками воїна, він мав успіх у жінок. Королівська корона та серйозна влада доповнювала список його принад.

Двері позаду нього тихо відчинилися і у дзеркалі молодий чоловік побачив дівочу постать. Дівчина зайшла практично безшумно, але навіть так можна було відчути хвилю величності, котре, виходило від власниці цих земель.

Антеон обернувся і, хоча по етикету він мав право не вклонятися, але вклонився. Імператор намагався тримати себе ввічливо з представницями жіночої статі. Іноді, він поводив себе холодно та витримано, але завжди ввічливо та чемно.

Ебігейл відповіла на уклін з величністю справжньої аристократки. Після чого простягнула руку для поцілунку. Антеон припав вустами до витонченої долоні, відчуваючи ніжність шкіри.

- Вам тут зручно? Подобаються покої? - спитала Ебігейл, коли вони сіли один проти одного у зручні крісла.