Сяйво лотоса

Початок пошуків

Чарівник не став випробовувати долю та пішов відчиняти. Через хвилину, Алатіель почула гучні голоси, серед яких виділявся величний голос Антеона. Дівчина кинулася назустріч владиці.

- Ваша Світлосте, я тут, - поспіхом промовила вона. Хотіла поклонитися правителю, але наче заклякла, відчуваючи провину та легкий страх.

- Я знав де тебе шукати, Алатіель, - суворо промовив правитель, - але щиро не розумію, чому ти пішла з палацу, не спитавши дозволу.

- Пробачте мені, - біловолоса дівчина трохи не плакала, відчуваючи, що засмутила та розгнівала повелителя і коханого чоловіка.

Сльози, що забриніли в прекрасних очах Алатіелі, трохи пом’якшили гнів правителя. Він перевів погляд  на Орафа та наказав:

- Негайно розповідай, що ви тут робили. І як Алатіель, узагалі, тут опинилася.

- Повелителю, - почала дівчина, але Антеон її перебив.

- Помовчи, Алатіель. Я запитую не тебе, - майже грубо промовив він.

Дівчина затремтіла та відступила на пару кроків. Ораф спокійно дивився на розгніваного імператора, який стояв у супроводі своєї свити.

- Ваша Світлосте, ви дарма гніваєтеся на свою кохану, - спокійно зауважив він, - нічого непристойного між нами не сталося. Алатіель прийшла до мене, у першу чергу, заради вас. Вона бажає дізнатися про своє минуле, щоб розділити з вами майбутнє.

Антеон перевів погляд на біловолосу красуню, яка стояла похнюпившись. Дівчина відчувала провину через те, що насмілилася мати таємницю від того, хто був для неї дорожчим за життя.

- Чому ти нічого не сказала мені, Алатіель? - вже ласкавіше промовив правитель.

Біловолоса красуня, насмілилися підійти до чоловіка та узяти його за руку.

- Я не бажала додавати проблем та хвилювань, - тихо зізналася вона, - вам зараз доводиться перейматися через зникнення радника. Нащо вам клопіт через мене?

- Тому що ти важлива для мене, Алатіель, - промовив молодий чоловік, - ніколи більше не роби нічого, не спитавши у мене дозволу.

Алатіель кивнула, погоджуючись. Готова була піти на що завгодно, тільки б заслужити пробачення у свого патрона.

- Коли вже я тут, - знову звернувся до чарівника імператор, - потрібно поговорити щодо Лютінга. У тебе є можливість прочитати мої спогади та зрозуміти, що задумав мій друг?  Сподіваюся, що він лишається моїм другом, хоча і не певен у подібному.

Ораф кивнув, підтверджуючи слова правителя:

- Зможу. Дане закляття являється одним з простих, якщо спогади недавні. Прошу до моєї лабораторії. Але ми маємо бути самі.

Антеон кивнув, погоджуючись, після чого повернувся до воїнів, що очікували наказів.

- Під вашу відповідальність залишаю цю леді, - промовив він, вказуючи на Алатіель. Бережіть її понад усе.

Співрозмовники провели у лабораторії приблизно годину, про щось спілкуючись. Дівчина у цей час тихо стояла під наглядом охорони. Думала про своє і намагалася зрозуміти, чи готовий Ораф і надалі допомагати їй. Чи, можливо, поява Антеона змусить передумати.

Через годину, правитель вийшов з кімнати та підійшовши до Алатіелі узяв її за руку. Попрощавшись із чарівником, молоді люди, разом зі свитою повернулися до палацу. За всю дорогу не сказали один одному ні слова. Алатіель боялася говорити, думаючи, що Антеон все ще, гнівається на неї. Антеон думав про своє, не перериваючи роздуми сторонніми речами. Молодому правителю дійсно було про що подумати.

З того ритуалу, який вдалося провести Орафу, Антеон зумів дізнатися, що Лютінг давно планував якісь заходи проти нього. Дізнатися про подібне, стало для Антеона болючішим відкриттям. Антеон довгий час вважав радника другом, чиєю присутністю дорожив та цінив миті проведені разом.

Багато дізнатися не вдалося, тому що спогадів пов’язаних із зрадою Лютінга виявилося небагато. Кмітливий юнак діяв обережно, і ні в кого навіть підозри не могло виникнути, що останній може задумати щось проти правителя.

Найбільш яскраво вдалося відобразити спробу викрадення Алатіель. Дані спогади спалахнули у пам’яті яскраво, тому Орафу не важко було їх відшукати та оцінити. Проте, багато висновків зробити із сцени спогадів, не вийшло. Лютінг не сказав, куди саме поведе Алатіель, лише сказав, що збирається заховати дівчину у безпечне місце. Антеон, прекрасно розумів, що сказані слова являлися неправдою.

- Причиною викрадення, можуть бути різні мотиви, - сказав Ораф, - можливо Алатіель щось знає, але не здатна пригадати. Друга причина здатна полягати у тому, що радник закохався у неї. Беручи до уваги красу вашої підопічної, дивного немає нічого.

Антеон погодився з чарівником, оскільки також думав схоже. Одне зрозумів точно: необхідно оберігати Алатіель, не залишаючи саму. Невідомо, чи знаходиться вона у безпеці і не спробує Лютінг повторити спробу викрадення. Шкода, що Ораф не зумів, підказати, що робити, але сповістив, що Лютінг вже покинув королівство Малнар. Завдяки спогадам, можна було відчути енергетику людини, а тут все було відсутнє. Те, що Лютінг лишався живим, у мага сумнівів не було.

Антеон відчув, що задоволений знаннями та послугами Орафа. Твердо вирішив, що необхідно очистити репутацію молодого мага та не дозволити злим язикам говорити зайве.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше