Глава 12 (1) від 21.05

Вони, як два справжніх змовника, зі всілякими пересторогами пробиралися на дах, де розташовувався оглядовий майданчик з видом на море. Вероніка відчувала себе дівчинкою-підлітком з піонертабору, яка разом з хлопцями з загону задумала чергову нічну вилазку в місто, поки вожаті солодко сплять.

Коли пройшов перший гнів, Ніка розсудила: якщо їх застукають за таким фривольним заняттям як стриптиз, блідий вигляд будуть мати обидва, і виконавець, і глядач (а за сумісництвом і замовник). Мовляв, милуйтеся красою, а пустощі творіть в приватній обстановці номеру. А-а, так ви ще й з різних номерів? Стривайте-но, а чи не з компанії «Вітал-проджект»? А ваше керівництво знає, чим співробітники займаються серед ночі?

Загалом, буде щось в такому ж дусі, так що насправді ризикував не тільки Славко, але й вона. Але, як не дивно, від цього ще швидше бігла по жилах кров, а серце стукало в подвоєному ритмі. Давно Вероніка не виробляла чогось такого, «забороненого».

Перевіривши смартфон, вона переконалася, що у неї достатньо і заряду акумулятора, і місця на карті пам'яті. Дівчина вирішила не обмежуватися світлинами, а зняти відео і паралельно робити фотки по ходу вистави. Так вона вже точно не упустить жодного цікавого моменту.

У перші миті перебування на даху у неї, чесно кажучи, вилетів з голови підступний план. Вона просто підійшла до краю огорожі і, вдихнувши повними грудьми, шумно видихнула, насолоджуючись краєвидом. Вогні нічного міста у поєднанні з майже повним місяцем, що відбивав від морської поверхні... Це було так гарно і хвилююче!

Але ще більш хвилюючим було виблискування скла на окулярах Слави, яке заважало розгледіти вираз його очей. Про що він зараз думає? Чому погодився на її безглузді умови? І до чого все це їх обох в підсумку призведе?

– Так, тут гарно, – констатував хлопець, підійшовши і тех роздивлючись навколо. – А хотіла б насолоджуватися таким краєвидом кожен день?

– Пропонуєш мені переїхати жити до моря?

Ковалевський знизав плечима:

– Чому б і ні?! Ти ж не збираєшся вічно животіти в трійці разом із сім'єю?

– Зовсім ні. От вийду заміж... – і замовкла.

– А чи вийдеш? – правильно зрозумів він її збентеження. – Наречений, здається, проштрафився. Або ти йому знову все пробачиш? Здається, збиралася піти побити, ледве відмовив не ганьбитися на весь поверх.

Вероніка примружилася. Всередині знову стала піднімати голову злість упереміш з образою.

– Мені здається, чи ти якось дуже зацікавлений у тому, щоб ми з Пашею розбіглися? – запитала прямо.

– Не більше, ніж завжди. Сил немає дивитися на твої даремні потуги його завоювати, – відповів буденним тоном.

– А якщо не даремні? – Ніка злилася все більше. – Сьогодні вдень він був щирий, я це бачила. А ось за вечірні викрутаси я готова його стерти в порошок. Але в будь-якому випадку не буду нічого робити, поки не почую вранці пояснень з його вуст. Я дуже довго до цього йшла, щоб дозволити яким-небудь непорозуміння стати між нами.

– Ти впевнена, що це було непорозуміння? Або просто намагаєшся себе в цьому переконати? – бив Слава по найболючішому.

– Так, досить розмов! Не треба мені тут особистого психолога зображувати, ми сюди не за цим прийшли, – вона відійшла від загородження і попрямувала до однієї з лав, розставлених для тих, кому до вподоби милуватися зірками. – Давай поговоримо відверто. Я знаю, що ти радий нашій сварці, але ніяк не зрозумію, навіщо тобі це треба і чому ти весь час намагаєшся між нами встряти. У вас з Пашею якісь особисті порахунки ще зі школи, а я всього лише зручна можливість поквитатися? Ви тоді щось не поділили? Або ти просто заздрив його популярності?

Слава стримано розсміявся.

– Я, звичайно, знав, що закохані люди сліпі, але щоб настільки... Ти і справді вважаєш, що мені було чому заздрити?

– Тоді скажи, навіщо ти до нас причепився з самого дитинства? – запитала Вероніка, не особливо сподіваючись на відповідь. – Чому вічно до мене чіплявся і діставав? Ти настільки переживав, що я тебе перевершу по навчанню? Не міг взяти зовнішністю, так хоч у чомусь хотів бути першим?

І правильно вона не сподівалася, тому що Славко бути відвертим явно не збирався.

– Знаєш, у таких справах вчинки часто говорять набагато переконливіше навіть за найкращі слова... – відповів загадково і став у горду позу: – Ну, і що мені танцювати? Гаразд вже, влаштую тобі таке шоу, що надовго запам'ятаєш, тільки музичку запальну обери.

Ніку не потрібно було просити двічі. Сам напросився! Знайшовши в збережених мелодіях найбільш вдалу для подібного випадку музику, Вероніка знизила гучність телефону, щоб і справді народ не збігся, і поставила трек на повтор. Відкинувшись на спинку лави, вона приготувалася до споглядання.

Славка відійшов, але не повернувся, так і завмер до неї спиною.

– Тільки не здумай знімати, – попросив він.

– Мені що, нема чого більше робити?! – удавано образилася Ніка... і як можна непомітніше ввімкнула камеру на смартфоні.