Ті, що не бачили неба

14. Зникнення.

Зранку у кабінеті зібралися усі – Джон, Раймонд, Лайонел та Гас Толлерсон. Аманда зайняла своє місце у прийомній і отримала інструкцію: усім говорити, що містер Деррі зайнятий терміновою роботою, і ні з ким не з’єднувати, за винятком мера, містера Барра, міс Гернел, а також міських комісарів.

-Для початку нам треба спланувати нашу роботу, - сказав Джон. - Часу у нас дуже мало. – Лист від міської комісії про призначення засідання з приводу необхідності будівництва другої електростанції та прийняття за основу відповідного проекту до офісу міського інженера прибув зранку. Ініціатором засідання був комісар Белл. Джону пропонувалося, за допомогою фінансового департаменту, підготувати доповідь з цієї теми та представити оптимальні, з його точки зору, проекти будівництва. - Тож, перше: ми виходимо з того, що будівництво станції потрібно. Якщо воно буде визнано непотрібним, то це рішення можуть прийняти міські комісари. Друге: думаю, передусім треба визначити параметри майбутньої станції – по потужності, по можливому розташуванню та по вартості. Давайте поміркуємо над цим. Ну, скажімо, сьогодні до обіду. Щоб відсіяти ті варіанти, які навіть не треба розглядати.

-А у нас буде перерва на обід? – Іронічно поцікавився Толлерсон. - Я думав, ми і спати будемо тут.

-Не хвилюйтеся, буде. І ввечері теж. І спати будете вдома. Нам треба ефективно працювати, а не мучитися, - відповів Джон з усмішкою. А сам подумав, що вчора Гас не заперечував проти напруженої роботи, у тому числі й у вихідні. Дивно… - Так от, варіанти, що залишилися – прораховуємо, на це у нас є час до завтра, до вечора. У неділю вранці обираємо оптимальний варіант, або, можливо, два. І до кінця дня пишемо доповідь. Із якою ми з містером Толлерсоном ідемо на комісію у понеділок вранці.

-Я думав, доповідати будете ви! – Знов вніс правку Толлерсон.

-Так, але питання щодо фінансової частини комісари можуть задати вам. Один підпис буде стоять під доповіддю чи два – не принципово.

-Ні, мого підпису там не треба! Поставлять питання – я відповім. – Гас розвів руками. – Але не треба робити з мене прихильника цього будівництва.

-Це – на ваш розгляд! – Джон знизав плечима. Тільки з-за цього питання суперечок не вистачало! Прислали ж помічника… - Ще питання, ідеї є? – Він перевів погляд на Раймонда та Лайонела. Але ті були лише виконавцями, хоча й компетентними, і ніяких ідей не висунули. Зрозуміло було, чому нікого з них не призначили на цю посаду, поки вона була вільною.

А от у ході визначення параметрів майбутнього будівництва усі висловили цікаві ідеї. Щодо фінансів усе було більш-менш зрозуміло: чим дешевше, тим краще. А граничну суму, - якщо рішення про будівництво буде прийнято, зауважував постійно Толлерсон, - усе одно будуть визначати комісари та мер. При цьому робота станції на вугіллі чи нафті виключалася. Толлерсон ще раз виклав свої міркування про це, і з ним усі погодилися.

Технічні моменти були складнішими. Зрозуміло було, що потужність станції повинна була бути меншою, ніж потужність існуючої. Власне, станція розглядалася не як заміна, а як фактор надійності на випадок виходу з ладу єдиної існуючої. Із цим також погоджувалися усі.

Лайонел висунув ідею про те, що потужність, - а отже, і вартість, - станції, можна ще зменшити, якщо розмістити її у самому місті або просто поряд із ним. Тоді зменшуються втрати енергії на лініях електропередач, - вони там більші, що на більшу відстань енергію передають. Толлерсону ідея сподобалася – менш потужна станція вийде дешевшою, і додатково можна буде зекономити на вартості ліній електропередач, та й усе обладнання у разі, якщо потужність буде меншою, можна буде зробити дешевше.

Раймонд заперечив на це, що, звичайно, усе це звучить розумно, але питання: чи захочуть городяни мати просто по сусідству зі своїми будинками такий об’єкт? Те, що існуюча станція знаходилася досить далеко від міста, усіх влаштовувало. Але Джон зауважив, що, коли значна частина території міста закинута, це взагалі не є проблемою. Можна знести частину руїн і побудувати станцію там. Ще й декілька місць є на вибір, в залежності від того, який саме проект оберуть. Раймонд відповів, що місто, можливо, буде розростатися, якщо збільшиться кількість мешканців. Толлерсон подивився на нього якось дивно, але той не звернув уваги. У будь-якому випадку, розростатися воно могло й в усіх інших напрямках, а ті, хто добровільно оселяться біля майбутньої станції, - це будуть ті, хто не проти… Тому перешкодою це Джон не вважав.

Так і визначили, які основні характеристики повинна мати така станція, і де приблизно знаходитися. А потім усі розійшлися на обідню перерву, як і домовлялися.

«Мозковий штурм» закінчився, і по обіді вони почали рахувати. Кожен з проектів, - це, власне, були не конкретні проекти, які можна завтра починати втілювати, а свого роду начерки, - потрібно було детально проаналізувати і обґрунтувати. А головне – прорахувати, хоча б приблизно, скільки буде коштувати його реалізація, а потім – експлуатація побудованої станції. І порівняти їх доцільність. Для цього щодо кожного варіанту доводилося складати приблизний перелік необхідного обладнання та робіт, - цим займався Джон зі своїми помічниками. Завданням Толлерсона було обрахувати вартість кожного з них. І завдання це було непростим.

-Може, вам цього ніхто не сказав, містере Деррі, - заявив він Джону вже ввечері, - але у нашому місті після Великої Пожежі не було жодного будівництва такого масштабу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше