Коли з'явиться та хто зникла п'ятнадцять років тому

Pov Кріс 
На завдання ми з Юджином взяли Лолу незнаю навіщо, але це була погана ідея. Вона весь час плуталась під ногами і заважала. Саме через це нам довелося закінчити раніше і зв'язатися з Тіа, щоб забрали нас по дорозі до головного офісу. Я був втомлений, адже окрім своїх справ змушений був допомагати сестричці. Коли ми зайшли всередину я помітив одну незнайому постать. Але мені було все одно, тому просто сів на на місце. Тим часом Юджин запитав чи вона не Денова, адже він своїх часто бере. Він відповів, що це новенька всестихійка. Я ледь не поперхнувся, куди малечу до такого?! Але найбільше мене здивувала Лол. Вона зазвичай закрите і скромне створіння, мало кого пускає у коло своїх друзів. З нею новенька розговорилася і Лола почала розповідати про себе, до нас з Юдж було не далеко, тому я й прикрикнув на неї. Але ви навіть уявити не можете яким було моє здивування коли за сестричку заступилася мала. Я не перший почав, але останнім закінчити збирався. Але і тут мої плани полетіли коту під хвіст, вона когось викликала! Та дівчина на ім'я Нія була гарненькою, але говорила зі мною, наче я мала дитина і мене потрібно наказати. Потім до мене підійшла Лол і почала розпитувати причини моєї поведінки. Я їй звичайно ж нічого не сказав. Ден підсів до малої і схоже був чимось стурбований, а сама вона була втомлена. У неї такий малий магічний резервуар? Можливо... Потім сестричка пішла і сіла на місце. Через п'ять хвилин вона повернулася до Тіа і вони почали зацікавлено щось обговорювати, а мала ввімкнула навушники і заснула. Та не судилося їй довго спати, моя люба сестричка не любить чекати. Вони поговорили ще трохи і пішли додому, такий приклад наслідував і я. Пройшов по сходах перший і другий поверх, на третьому зупинився і почав роздивлятися поверх. На ньому було три квартири. В одній жив я з сестрою, в іншій старенька тітка Люба, а третя вже кілька років поспіль пустувала. Коли я був ще дитиною її купило молоде подружжя. У них була дві дочки і через це у нас півроку там де ми межували з цією квартирою була своя стіна плачу. А потім вони поїхали, але за словами батька квартиру не продали. Тут у мене задзвонив телефон. О, сестричка, а я думаю, голову ламаю де вона.
- Ало!
- Братику, я в Ті переночую. Па!
Не встиг я щось сказати як пішли гудки. Хех, вся в батька. Ну що ж, я відпочивати.
Прокинувся я рано. Поснідавши і зробивши легку зарядку вирішив поїхати по Лолі. У Тіа опинився досить швидко. Та як виявилося не спала лише хазяйка квартири. Ті сиділа на кухні і пила каву. 
- Привіт... - здивовано протягнула вона.
- Привіт! А Лол де? Спить?
- Спить. Але можеш розбудити її.
- Ага, - безтурботно відповів, але в голові був план помсти за зіпсоване завдання. 
Я набрав склянку води і начаклував туди кілька кубиків льоду. Не дарма ж я маг криги... Пішов в гостьову і помітив двох сплячих дівчат. Мала тихенько спала скраєчку в самій білій туніці яка ледь діставала бедр, а сестричка розпалилася на пів ліжка, звичайно ж лежачи головою біля дівчинки і забрала всю ковдру. Я заніс склянку над Лолою, але в останній момент чхнув і майже весь вміст склянки вилився на малу, але Лолу теж зачепило і вони попідхвачувалися з ліжка і дали мені ляпаси на обидві щоки.
- Тиран! - викрикнула мала і пішла у ванну.
- Ненормальний! Нехай я, а вона?! Ненавиджу! - вона відштовхнула мене і побігла переодягатись.
Я зайшов на кухню. Тіа яка все почула здивовано підняла брову.
- Що? - посміхнувся. - Я випадково.
- Так випадково, що дзвін від ляпасів аж сюди було чути?
- Ну... Не все по плану. Мала прокинутися тільки Лол.
- За що ти її так не любиш? - сердите питання прозвучало від дверей. Я повернувся і побачив малу. Вона одягнула сірі джинси і білий гольф. 
- О, мала!
- Каву будеш? Чи чай? - запропонувала Тіара. 
- Ні, я води поп'ю, - вона набрала повну склянку води і сіла біля Ті, тобто навпроти мене.
- Ти в мої Наполеонівські плани не входила тож не треба робити з себе ображену.
Як тільки репліка була сказана мені на обличчя потрапила склянка крижаної води. Дивно, коли я набирав була тепліше.
- Браво! Моя ти зайка! Ти молодець, - до малої підлетіла сестричка і почала ледь не цілувати.
- Я не зрозумів, ти взагалі за кого?
- Як же це? Хіба не розумієш? За Люсі. 
- Поїхали додому! - гаркнув я.
- А Люську підвезеш?
- Ні! - крикнули ми з малою одночасно.
- Мені ще довіреність шукати треба...
- Так ось вона! - у Тіа в руках маячив папірець. Люсі послала їй вбивчий погляд.
- Ану віддай!
- Ой... - розгублено сказала Ті коли заглянула в папірець.
- Що там?! - запитала Лол і вийняла папірець з рук. - Юпі!
- Та ну що таке?! - зашипіла Люсі.
- Все тепер точно відвозимо тебе додому! Сусідонька!
- Що?! - було видно, що малу ситуація теж не забавляє.
- Збирайтеся, - здався я.
- Ні! - видно, що мала хватку не попустить.
- Ти одягайся, а я винесу твою валізу, - тут і Тіа приєдналася.
- Ні!
- Так! - перебила її сестричка.
Після довгих вмовлянь, звісно не з мого боку вона здалася. Я думав буде швидше. Цілу дорогу ми мовчали, але все одно це на краще. Ми доїхали, а мала перечитала довіреність. Заглядала на кожні двері. Мені це врешті набридло:
- Дай сюди!
- Ні! 
Я все таки вирвав папірець з її рук і ледь не втратив дар мови коли побачив точну адресу.
- От же...
- Скажи класно! - приєдналася до розмови ощасливлена сестричка.
- Що? - запитала мала.
- Пішли покажу! 
- Що саме?
Сестричка потягнула малу на наш поверх залишивши мене і валізи знизу. Я збирався взяти обидві, але мене випередили. 
- Не так швидко, біленький. Вона тобі не довіряє, тому я тут.
- Нія... - Я посміхнувся.
- Так, і ми можемо продовжити тут і зараз! 
- Хех, ти довго. Занадто довго, - Я поставив валізу Лол і захрустів пальцями.
- Так...
- Чому ти тоді пішла?
- Заради Лі. 
- Заради малої?
- Я не знаю як ти міг її образити, що вона при магічному виснаженні викликала мене - найсильнішу магіку небес. За те, що вона могла померти я помщуся. 
- Магічне виснаження? Померти? Не треба мені тут давити на жалість, тим паче брехнею. Не померла б вона, при магічному виснаженні нереально використовувати сильну магію.
- Як бачиш реально?
Я розгубився, навіть якщо це правда то незрозуміло як вона могла викликати духа, навіть якщо б це був якийсь трухлячок.
- Ніє? Ти йдеш?
- Так! - крикнула дівчина хазяйці, яка вже почала хвилюватися. - Поговоримо іншим разом, до речі я помщуся за ранок теж. То буде твоя остання розмова.
Злісна змія! Як так можна? Щось не виховує малявка своїх духів. Я пішов на верх. Як я і думав. Це ця мала створювала стіну плачу у нас в будинку п'ятнадцять років тому. Я навіть не впізнав її. Раніше ця колючка була маленьким, добреньким трохи пухленьким янголятком з коротеньким волоссям та милим личиком. Коли вона встигла так змінитися? А я на чотири роки був старшим від неї, нянчив її. А вона ще раніше мене не любила. Називала "Кіса" і "Бігенький". То ось звідки моє прізвисько з'явилося. Хех. Заглянув у квартиру. Лол вже сидить на дивані і гортає стрічку в інстаграм. Я зачинив двері і вирішив піти до новоспеченої сусідки. Дивно, але двері вона не зачинила. Я пройшов по квартирі. Нічого не змінилося, сірі, білі та чорні кольори з червоним акцентом. Зайшов в якусь кімнату і побачив малу. Вона розчервонілася від сліз, а в руках тримала якусь фотографію. Мене падше янголятко не помітило, тож я просто пішов зачинивши за собою двері крижаним ключем який створив сам. Все таки у магії крижаного творення свої плюси. Я зайшов в свою квартиру і гукнув Лол:
- А сніданок де?
- А я знаю?! Я не чіпала!
- Ти хіба не голодна?
- Я через годинку до Лі піду.
- Тоді я замовлю суші і піцу.
- Ок.
- Де моя сестра? Ти ж тільки почуєш про фаст-фуд то одразу дай!
- Ти думаєш багата дівчинка вміє готувати? 
- Багата?
- Я нарила на неї, і ось, що виявляється, тато крутий бізнесмен, має мережі ледь не на пів світу. Мама - неодноразова "Місс Всесвіт", але ось, що цікаво, до двох років подружжя приховувало меншу дівчинку, а її старшу сестру до трьох. Обидві неймовірно схожі на батьків.
- То через те, що вона багата ти перестанеш з нею спілкуватися? 
- Ні, вона мені сподобалась. Тим паче я не знаю хто в такій ситуації буде понтувати.
- В якій?
- Ну ось, "Бізнесмен Максиній Хатфіль разом зі своєю дружиною 27.08 були знайдені мартвими у своєму будинку. Найбільш імовірно, що їх намагалася розірвати якась дика тварина. Двох їхніх дочок досі не знайдено. Слідство триває.". Вона ледь знайома з кількома людьми, ти думаєш тут понти доречні?
- Стій, а фото є?
- Зараз гляну... - вона почала клацати і через кілька хвилин дала ґаджет мені в руки. - Ось! Це їхнє сімейне фото і з місця вбивства.
Я приглянувся. От же... Їх розірвала не якась тварина, а стихія піску! Але як?! Земі щось говорила про темний клан. Чи можливо... Рііна? Чорт! Це фото... Його тримала Люсі, коли я заходив, вона плакала. У сестри на телефоні щось дзенькнуло.
- Мені пора!
І вона вийшла. Залишивши мене сам на сам з думками.