Магія - складна штука

Pov Кріс
Сестричка довго не йшла додому і я вирішив піти по неї. Але коли мені відкрила двері Люсі, то це мене дуже здивувало, адже Лол завжди йде першою, навіть якщо це чужі двері. Люсі сказала, що сестри немає і я справді занервував. Мала побігла шукати її, а я ще взяв куртку, адже пам'ятав, що Лю була без будь-якого верхнього одягу.

Коли прийшов час викликати Нію я зрозумів, що її погрози не марні і мені краще бігти, і що далі, то краще. Ну не любить вона мене, то й що? Пішов додому готувати вечерю, зазвичай це робить Лол,  але сьогодні виключення.

Через двадцять хвилин у двері подзвонили, і вгадайте хто?

- Блудна сестричка повернулася… - буркнув я. – Ну і де ж ти була?

- До Земі по навушники ходила. А ти бачу часу не гаяв, вже весь будинок знає. Але навіщо?! Я взагалі-то доросла. Мені вже давно не дванадцять і я можу сама відповідати за свої вчинки. Мені вже майже сімнадцять, я самостійна людина, яка на відміну від брата багато чого досягла у житті. Я маю друзів, чудову магію, власний заробіток, але єдина річ, яка мене не задовольняє – це ти, а точніше твоя гіперопіка, - останні слова вона майже прокричала і я зрозумів, вона і справді вже доросла.

- Я зрозумів, вибач.

- Але до чого тут Лі? У неї знову виснаження, - ам… Що? Отже Нія не брехала, а через мене, та хто може врятувати світ ледь не померла, причому неодноразово.

- Як вона?

- Погано, магічний резерв заповнений менш ніж на половину. Сорок два відсотки. Вона намагалася приховати, але я бачу як їй погано. Не здивуюся, якщо завтра вона не підведеться з ліжка. Тримай, - вона кинула мені у руки якесь брязкальце, але як тільки я на нього подивився зрозумів – це ключі.

- Ти купила мені квартиру і пропонуєш з’їхати?!

- Ага, помрій. Це ключі від квартири Лі. Вона дала мені копію. Покормиш Саске.

- Три питання. Хто такий Саске? Чому не ти чи вона? І чому помрій? Я взагалі то твій брат, могла хоч щось мені купити, як мінімум мотоцикл.

- Обійдешся. Саске це кіт Люсі, як я вже сказала навряд чи вона встане з ліжка, а мені на завдання. А і корму купиш, він у неї з сьогоднішнього дня, тому навряд чи вона купила.

- Чому у неї виснаження?

- Колишній познущався, довга історія, давай не зараз.

- Колишній? О ні, ти все розповідаєш негайно!

- Ну що тут розповідати? Коли вона була маленька, то у неї була подруга. Вона убила свого хлопця, який за сумісництвом був братом хлопця Люсі. Її забрали до психушки, вона там же й померла. А колишньому Люсі, ну терміново треба було комусь помститись, а тут його колишня, яка його не підтримала і вона ж краща подруга вбивці. Він її виловив і… Помстився. Він знущався з неї. Знаю, звучить жахливо, але це правда, а потім залишив стікати кров’ю в одній з катакомб. Її ледве відкачали, її магічний резерв був заповнений десь на одинадцять відсотків.     

Від почутого по шкірі бігали мурашки. Так познущатися з людини. Їй же тільки сімнадцять, а уже таке… Я вирішив не перечити сестрі, а накормити її.

- Пішли їсти, ти мабуть голодна.

- Звичайно! А що у нас на вечерю?

- Овочеве рагу і салат.

Ми повечеряли і розбіглися по кімнатах перед тим сходивши в душ. Я довго не міг заснути обдумуючи сьогоднішній день, але врешті мені це вдалося.

Прокинувся від настирливого звуку будилника, от скажіть яка тварюка придумала цей пристрій?! Я пішов в душ, зробивши всі справи там попрямував на кухню. Сестричка попіклувалася і приготувала сніданок, а саме яєшню з беконом і гарячі тости. Дякувати повелителям, вона поставила їжу на часовий піднос і я запросто її розігрів повертаючи цей самий піднос на годину назад. Я тільки помітив, що на столі записка із надписом «Покорми Саске!». Чорт! Саске треба корм! 

Побіг до Кіби, це наш магічний ветеринар і не тільки. У неї магія тварин, вона відчуває те саме, що й вони та і чого таїти, вона сама як тварина. Пам'ятаєте Кібу з «Наруто»? От у неї щось схоже, це вже й по імені видно. Зайшов у її магазин і одразу почув:

- Чого тобі Кріс? Невже Лол вмовила і ви завели дракона?

- Тільки через мій труп!

- Я можу це влаштувати, - з насмішкою промовила Кі.

- Не смішно, є корм для котів?

- Кхем, вибач що? Мені почулось корм для котів?

- Ні, не почулось.  

- Ти ненавидиш котів, хоча алергії навіть нема!

- Знаю, то що?

- Тримай, це антиалергенний, ти ж знаєш про магічні прикормки і розумієш, що він підходить найкраще.

- Скільки?

- Бери безкоштовно, для Лоли нічого не шкода.

- Для Лоли?

- Це ж вона тебе попросила, - вона не питала, стверджувала.

- Ти права звичайно, але…

- Ніяких але, ти краще скажи, правда, що всестихійка явилася?

- Хто ще знає?

- Маю, і вона хоче навідатися до неї на днях.

- Маю?! Та як вона сміє, підступна змія, - прошипів я.

- Вона покинула, - зловивши мій незадоволений погляд продовжила. – Добре, вона кинула тебе!  Але і ти зрозумій, вона найсильніша серед нас, ми не можемо просто викинути її, повелителька рівноваги розлютиться.

- Я розумію, але ти впевнена, що їй можна довіряти?

- Так! Вона не покине нас!

- Вже покинула. Скільки вона не з'являлася в гільдії? Два роки? Три?

- Майже, але зрозумій, у нас королева і…

- Вона не королева! Вона така ж як і ми, лиш магія сильніша і відрізняється.

- У темних його називають королем, чим ми гірші?

- Ми не гірші, але вони виховували його всі ці роки, а в нас вона навіть елементарних заклинань не знає, - я був злий, можливо неправий, але я розлютився через Маю. Вона не сміє являтися в гільдію після того, що зробила.

Вона віддала мені пакетик з кормом і я вийшов з магазину і пішов у напрямку будинку. Зайшов у під'їзд і одразу до Лі. Перед дверми покрутив у руках ключ. Він був невеликим, таким, який було б важко підробити. Багато завиток, зубців і виступів, це було дивно. Відчинив двері і зайшов в квартиру.

Довелося пошукати, але на диво я знайшов годівничку кота разом з іншими його приладдями у шафці, такій мініатюрній комірчині. Насипав Саске, бачу хтось тут любить аніме, корму і налив води. Вирішив зайти до Лі у кімнату. Зайшов і одразу зрозумів, найбільше ліжко у квартирі вже окуповане. Дівчина мирно сопіла закутавшись у теплу, м'яку ковдру. Придивився і помітив дрібне тремтіння. Знайшов у величезній шафі-купе ще один теплий плед і накрив ним Люсі. Пригладив дівчині волосся і торкнувшись лоба аж жахнувся який він гарячий. Вирішив знайти жарознижуюче, але його тут очікувано не знайшлося, а ти Кріс на що чекав? Вона тут від учора. Мабуть під у нашій квартирі візьму.