Щось не так!

12.04.          7:00

Сьогодні я прокинулась вчасно і мені не потрібно бігати по своїй кімнаті як навіжена у пошуку потрібного одягу. Я спокійно встала, переодягнула свою піжаму, пішла у ванну, вмилась, вирішила зробити собі легкий макіяж, і зробити собі милий високий хвостик до школи. Коли я це все зробила вирішила одягнути сіру зв'язану кофту сині джинси з чорним широким поясом, ще Я згадала про свої улюблені сережки з маленькими перлинами і діамантиками які мені подарував тато.

-Доню, сніданок готовий, спускайся!

-Вже біжу, мам!

На сніданок у мене була яєчня з котлетами і яблучно-виноградним соком.

-Я так скучила за бабусинеми котлетами і ії фірмовими млинцями...

-Не переживай, ввечері на тебе чекає сюрприз!

-Уууу.... Цікаво-цікаво.

-Так їж швиденько, сьогодні тато поїхав на роботу раніше, І в мене є справи на роботі, тому сьогодні до школи ти поїдеш на автобусі.

-Без проблем.

Коли я доїла, одягнула свої улюблені білі кроси, взяла сумку і вийшла з дому. Він вже пішов до школи? Подумала я проходячи повз Даніного будинку. Як тут відчуваю, що за мої плечі хтось взявся.

-Бууу!!

-Ти з глузду з'хав?! Навіщо так лякати?!

-Вибач, невтримався)

-Ок, ти теж на автобусі?

-Так, я думав ти в нас мажорка їздиш до школи на своїй машині.

-Ні, я зовсім не така. Те що я проїхалась на машині один разок, про це нічого не каже.

Ось приїхав автобус. 

-За двох. - Промовив Даня до шофера.

-Навіщо? Якщо я не мажорка, то я й не бездомна, можу сама за себе заплатити.

-Ну і що? Я ж джентельмен, можу за тебе заплатити. Чого ти так визвірилась?!

-Пробач, це вперше.

-Ну ось, бачиш я перший!😊

Ми сіли поруч одне до одного. Пройшло приблизно 5 хвилин, як тут автобус різко повертає направо і я падаю на Даню. Він мене ловить. 

-Дякую, ти мене вдруге врятував!😊, Що сталось? Ми потрапили в ДТП? -Запитую я, лежачи до сих пір в Дані на руках.

-Ні просто поворот різкий.

Я швидко встала, ось ми сходимо на зупинці біля школи, як тут нас наздоганяє Соня.

-Привіт! Оооу... Небуду заважати.

-Ні, Сонь ти все не так зрозуміла, ми друзі.  - Промовила я, незкаючи що кажу.І тут я зрозуміла що на обличчі Дані трохи зникла усмішка на лиці.

-З тобою все впорядку?

-Так, я піду бувай! - Сказав побігши

 Даня.

-Ага.

-Хто це? - З усмішкою запитала мене Соня.

-Друг, ми з ним вчора познайомились, він мене врятував від бандюганів, які чіплялися до мене. 

-Як звуть того хлопця, котрий тебе врятував? - Запитала Соня с зацікавленою усмішкою на обличчі.

-Даня.

-Слуухай, я думаю ти йому подобаєшся, він так подивився на тебе ображено коли ти сказала що він твій друг.

-Ні, неможе бути, ми з ним тільки вчора познайомились. - Сказала я помітивши, що за нами підслуховує Кириленко, здається.

-Ти що там робиш?!

-Нічого! Яке тобі діло до мене! - Промовив грубіян втікши.

Після цього ми з Соньою пішли в клас, там вона познайомила мене зі своїми друзями.

-Знайомся, це Ксюша,Стас,Віра,Маша і Коля.

-Привіт, мене звати Іра, будемо друзями)?

-Звісно. 

Продзвенів дзвінок, тоді в клас зайшла вчителька алгебри і директор.

-Доброго ранку, діти! - Промовив директор.

-Доброго ранку! - Сказав дружньо клас.

-Сьогодні нашій школі 40 років, і в честь цього я вирішив зробити вам сюрприз. Сьогодні о 18:00 розпочинається дискотека для 8-9 класів! - Викрикнув з усмішкою директор!

-УРА!!!! - Викрикнув весь клас!

Пройшло половину уроку як мені приходить повідомлення від Дані, ( Ми обмінялись телефонами ще вчора, коли він проводив мене до додому)

-Привіт ще раз, пам'ятаєш, як ти питала як мені віддячити, коли я тебе врятував?

-Так, і?

-Ти будеш сьогодні на дискотеці?

-Так!

-Тобі пообіцяй, що підеш зі мною, а то я одиночкою недуже хочу бути) 

-Без проблем, всеодно я тут майже нікого незнаю.

-От і добре, до вечора!

-Бувай! - відписала я, відчувши що на мене хтось дивиться, коли я повертаю голову помічаю що на мене втикає той самий Кириленко. Він на мене так напружено дивився, що я немогла зосередитись на уроці.

Перерва. Столова!

В столові наобід була гречка з підливкою, маленьким кусочком м'яса, салату з морквою та сік з яблук.