Літо

10:05

Давно я так пізно не прокидалась. Ранок був стабільним.Вмивання,сніданок,переодягання, Рой так мило їв що я немогла відірвати очей від нього. Після цього, я вирішила прогулятись з Роєм, взяла поводок, і ми пішли в кафе з тваринами, звідки я написала Соні, щоб підійшла до мене. 

                                       Соня

                      Був(-ла) в мережі о 22:53

-Привіт! Як спалось? - написала я. 

-Добрий ранок, нормально, голова трохи болить😂. Ти як? 

-Зі мною все добре, я не пила так багато, тому здорова)) Нехочеш вийти до мене в кафе Pets? Я тут з Роєм розважаюсь💓

-Без проблем, за 15 хв буду, я прийду не сама) 

-Оу, а хто прийде?

-Побачиш, все я пішла збиратись.

За 20 хвилин Соня вже була біля входу в кафе, побачивши з ким вона була, я була шокована. Коля, він ішов за руки з Сонею! Я просто завмерла від шоку.

-Привіт-привіт! - вигукнув той.

-І вам привіт... Соня ти можеш мені пояснити що тут відбувається?! Буквально недавно ми були разом на останньому дзвонику, весело спілкувались як друзі, а тут ти приходиш з ним і тримаєшся при мені з ним за ручки!? - вигукнула я нічого не розуміючи.

-Хех, так-так ми тобі все розповімо) - з посмішкою сказала вона.

Соня розповіла, що в день останнього дзвоника ми розійшлись по парах на різні райони, по дорозі Коля признався в симпатії до неї, вона відповіла взаємністю, і тепер вони зустрічаються.

-Круууто! Але чому ти мені раніше не розповіла? Я така рада за вас!

-Ну я була на сьомому небі від щастя, просто навсього забула розповісти.

Ми замовили мілкшейки та картоплю фрі, Рою я взяла смаколики для собак. В кафе іноді я відчувала себе третьою лишньою, але це нормально, я так вважаю. Приблизно в 11:30 ми розійшлись по домам.

-Я вдома.

-Будеш снідати? - запитав тато, який сьогодні вихідний.

-Ні, дякую, я поснідала в кафе, я піду в свою кімнату.

Зайшовши в свою кімнату мені прийшло повідомлення від Дані.

                                Сусід-рятівник😂

                                  В мережі

-Привіт-привіт)

-Привіт)

-Нехочеш сьогодні прогулятись вдвох? У Соні та Миколи своя атмосфера тому залишились тільки ми з тобою, приблизно в 19, тобі підійде?)

-Так я зможу, я одна не знала спочатку що ті двоє зустрічаються? Я тільки сьогодні дізналась про це.

-Та схоже що так, я знав одразу, мені Коля розповів майже одразу, одже вже трохи більше тижня)

-Окк, дозустрічі.

-Давай, чекатиму біля твого дому.

17:35

 Я вирішила послухати музику в навушниках і непомітила як заснула. Мене розбудило повідомлення від Соні, вона прислала фото де є вона і Коля з квітами, вони виглядали дуже щасливо, рада за них. А вже через 5 хвилин я зрозуміла що вже приблизно 18:40! Я невстигаю! Швидко пішла в душ, зробила водні процедури, висушилась, зробила пучок, оділа топ та тенісну спідницю, підфарбувалась. На годиннику 19:05. Виглянула у вікно і побачила Даню.. з квітами, піонами! Мої улюблені! Вибігла з дому поцілувавши маму в щічку з словами "я гуляти!".

-Ти запізнилась на цілих 7 хвилин😂 - весело сказав Даня.

-Так, я знаю, з мене чупа-чупс😂

-Оо, мені подобається) Ну тоді пішли, в нас ще година до сеансу.

Ми пішли в парк, весело розмовляли, сміялись, жартували, гарно проводили час і таким чином підійшли до кінотеатру. Біля входу стояв Стас з Лізкою, але я не приділила уваги, але схоже що той мене помітив.

-Кого я бачу! - зухвало сказав Кириленко.

-Ми теж нераді тебе бачити - сказав з грубою інтонацією Даня. А я в свою чергу проігнорила.

-Та ти що язик проковтнула?

-Пішли Дань, скоро фільм почнеться. -сказала я Дані, проводивши погляд Стаса.

-Я до вас приєднаюсь, непроти, самому якось сумно, в компанії веселіше.

-Нам пофіг, роби що хочеш. - сказав Данило.

Кириленко пішов слідом за нами, Вже біля каси Даня замовив два попкорна та дві коли. Але його перебив Стас.

-Йому дайте дві коли а мені дайте два попкорна.

-Все разом рахувати? -запитав продавець незрозумівши.

-Ні, роздільно.

Зайшовши в зал зліва сів Даня а з права Стас, більця були зайняті, і мені було досить незручно сидіти. Як тут лунає дзвінок до Дані, схоже це була його мама.

-Ір, вибач мене будь ласка, мені треба терміново піти, мамі потрібна допомога. До закінчення фільму приблизно година, і стемніти неповторна, пробач що підеш додому сама.

-Нічого страшного, якщо це терміново то йди, я справлюсь сама.

-Що таке? Мама на суп кличе? - з насмішкою спитав Стас.

-Не твоє діло.

Фільм йшов ще не одну а дві з половиною години, на дворі різко стемніло, і було досить страшно думала я. Вийшовши з кінотеатру я почула від Стаса:

-Так вже і бути, проведу тебе, поруч з таким сильним красавчиком ніхто на тебе не нападе.

-Мені непотрібно твоїх подачок.

-Я проявляю дружелюбність, так що будь простішою і вдячною, а то ще маньяк який небудь нападе і будеш шкодувати що не пішла зі мною.

-Добре, йдемо вже.

Недивлячись що було літо, було досить прохолодно і темно, все ж таки 10 година вечора. На диво з Стасом досить цікаво спілкуватись, він вміє підтримати діалог, і збоку виглядає досить симпатичним. Було пізно, автобуси неходили, тому прийшлось йти додому пішки. Як тут я помітила що Стас зняв з себе кофту чорного кольору з білим принтом і простягнув її мені.

-Зараз досить холодно, візьми її, ато простудешся.

-Та ні дякую, не так вже й холодно.

-Бери поки даю)

Кофта була тепла і м'яка, пахла Стасом. Надворі тихо, темно, ідемо згадуючи смішні історії зі свого минулого, збоку це виглядало як справжня пара. І от за приблизно годину ми дійшли до мого дому.

-Ну, дякую що провів, справді було моторошно і прохолодно спочатку. Я рушила в бік дому і згадала що не віддала кофту,зняла, обернулась щоб віддати, як тут мене обнімає Стас... Серце билось надзвичайно швидко, але я нескажу що мені було бридко, навпаки... Ми попрощались і я зайшла в дім. Зайшовши до будинку, мама сказала з поверненням, і чомусь сміялась з мене.