Розділ 5.

Дорога була довгою, тож подорож до місця призначення забрала багато сил та енергії, але не зважаючи на це дівчата вже були готові до того, що щойно вони приїдуть до Карпат, то одразу розпочнуть свою важливу місію. Оля за всю дорогу розпитувала у своєї тітки про те, коли ж вони нарешті приїдуть, і Кірі, що сиділа поруч на задньому сидінні, здавалося, що терпінню тітки от-от настане кінець, але жінка виявилася досить спокійною і пояснила своїй племінниці, що вони приїдуть вечером, і сподіватися на раніше прибуття немає сенсу. Оля була невгамовною, і Кіра уже не звертала уваги на явні ознаки розбещеності з її боку, розглядаючи хмари за вікном і милуючись довгими, безкінечними рівненькими полями, над якими пролітали лелеки.

Машина дійсно їхала досить швидко, тож Оля була права щодо її «крутизни». Вона рухалася плавно, мов по маслу, і подруга тихенько прошепотіла Кірі, що десь вона попросить у тітки сісти за кермо, або в іншому випадку тихенько “позичить” у неї ключі, щоб зробити одне коло біля якоїсь околиці, доки та проводитиме зустрічі. Кіра нічого на це не відповіла, їй не надто хотілося бути співучасницею цієї витівки, тож сподівалася, що її подруга буде надто зайнята блогом, і у неї не буде часу на інші речі, які, ймовірно, не надто добре закінчаться.

Надвечір, коли на горизонті вже почали з’являтися перші пагорби, що перейшли у височенні гори, дівчата охнули и радісно заметушилися на місці. Залишалося ще зовсім трошки, і вони зупиняться у потрібному місці, а потім вирушать власною стежкою оглянути околиці і розпочнуть роботу.

- Раджу вам одягнутися, тут не надто теплий клімат, - озвалася тітка за кермом.

- Та ну, тітонько, на дворі ж літо, - сказала на це Оля. На ній був короткий білий топ, джинсова спідниця та елегантні босоніжки. На додачу, дівчина причепурилася перед дорогою, щоб виглядати більш ефектно, і зробила собі накручені локони, які акуратно спадали по плечах. Щоправда, через якийсь час зачіска Олі вже втрачала свою стійкість, хоча дівчина намагалася зберегти цю красу і навіть відмовлялася спати у дорозі, щоб не дай Боже пасма не заплуталися.

- Доведеться, дорогенька, там куди ми їдемо буде сильний дощ.

Кіра поглянула вперед, і побачила, що попереду над лісом дійсно височіли темні хмари. Виникла думка, що скоріш за все сьогодні навряд чи вийте обстежити місцевість, і від цього стало трохи сумно, але згодом вона згадала, що у них ще є у запасі декілька днів, тож за цей час можна буде оглянути околиці. Щоправда, Оля щодо цього не була настільки позитивною.

-Та блін, серйозно? – фиркнула вона, і узялася витягати з торбинки накидку, люто зиркаючи на темне небо. -  Я перевіряла прогноз погоди, там не було ні натяку на тупий дощ.

Кіра мовчки прийнялася одягати свою зелену кофтинку, а об лобове скло почали ударятися перші важкі краплини. Їхати залишалося ще сорок хвилин, годинник показував п’яту годину, хоча через несподівану погоду було відчуття, ніби от-от наступить ніч. Залишалося лише сподіватися на те, що злива пройде до завтра.

Машина звернула в бік і проїхала ще декілька кілометрів, і коли вона зупинилася, дівчата побачили невеликий, проте доволі гарний готель, а на його території була парковка, доглянутий міні-парк та декілька альтанок. Хотілося пройтися по території, проте дощ навіть не хотів вщухати, тож щойно замовк двигун, дівчата спохватилися за свої речі, і разом з тітонькою щодуху побігли всередину будівлі, щоб не намокнути.

Власник готелю привітав гостей, і супроводив їх до кімнат. Кіра оглядала інтер’єр, йдучи коридором разом з іншими, і зауважила, що тут було доволі затишно. Увійшовши до кімнати, дівчина побачила два окремих ліжка, акуратно застелених, поруч стояло декілька шаф, столик та телевізор. З одного боку виднілися двері, що вели до ванної та туалету, а з іншого боку було широке вікно, яке відкривало погляду відвідувачів чудовий краєвид на гори та ліси. Нічого зайвого, кімната виглядала досить сучасно, проте не була позбавлена деяких Карпатських атрибутів.

Кіра щасливо посміхнулася, ще раз оглянувши все довкола себе.

-Тут чарівно, - задоволено мовила дівчина і впала на ліжко, залишивши речі валятися поруч на землі.

-Так, миленько, - погодилася Оля, у якої настрій трохи покращився, проте вона й досі не могла змиритися з тим, що її плани на вечір пішли не так, як цього хотілося.

Тітка Олі, яка поселилася окремо у сусідній кімнаті, прийшла повідомити дівчатам, що через півгодини потрібно буде спуститися до вечері, і полишила їх розкладати речі. Оля перш за все звернула до ванної, щоб оглянути свою зачіску, і Кіра через двері почула тяжкі зітхання і слова про те, що ж це за день сьогодні такий нещасливий. Щодо останнього Кіра мала абсолютно протилежну думку. Від усвідомлення, що вона тепер тут, вперше в житті матиме таку можливість для відкриттів, і від того, що вона ночуватиме у цьому гарному готелі, та й взагалі що вона тепер у Карпатах, дівчина вважала увесь день неймовірно щасливим.

Раптово у голову стрільнула одна думка, і це на якийсь час перебило мрійливі думки Кіри, викликавши на її обличчі тривожний вираз. Її брат сьогодні теж повинен був приїхати сюди, проте вони з друзями повинні були вийти ночувати коло якоїсь гори у палатках. Кинувши оком в бік вікна, Кіра хутко набрала номер брата і, не відриваючи погляду від слухавки, чекала, доки він відповість. Та додзвонитися так і не вийшло.

«Макс, май совість, відповідай мені хоч раз вчасно на дзвінок» - з легким роздратуванням прошепотіла Кіра, вдруге зателефонувавши, та друга спроба також була марною. Вона подзвонила ще раз, а на четвертий під час гудків відключилася сама.