без назв

- Слухай – продовжив Андрій – давай я буду розповідати, а якщо ти щось згадаєш, або здаватиметься знайомим, одразу скажеш мені. Так?

Іван кивнув головою, та хіба у нього був інший вибір? Тож Андрій продовжив:

- Так от. З чого ж почати… Ти фізику у школі вчив?

- Ну, так, давно було.

- З чого складається світ?

- Ну, там, з молекул, а ті з атомів, здається…

- Добре, атом це що?

- Там ядро є, а кругом нього електрони… А до чого це?

- Загалом десь так. От тільки між ядром та електронами відстань як між яблуком у твоєму садку на дачі та штучним супутником Землі. А що всередині?

- Хм… Не знаю, не замислювався.

- Та отож. Увесь матеріальний світ, який ті бачив, складається з отакої пустоти.

- Так я ж його бачу!

- То швидкість обертів тих електронів навколо ядра, частота. Пригадуєш, у дитинстві розкручували мотузку, на якій щось зав’язано, и здавалося що це суцільне коло. А от що ж їх рухає?

- Я не думав про це.

- Дарма. Енергія.

- Яка? А звідки ж вона береться?     

- Закон збереження енергії вчили?

- Ну, так.

- Так от, увесь світ є енергією.

- Е… Тобто?

- Будь що у світі, що ти можеш помацати, відчути, побачити, навіть намислити, все є енергією.

- Уф… А… Як це, хто є її тоді рухає? Вона що, отак сама по собі?

- Отут ні. Рухає інформація.

- Це таке наче флешка?

- Те, про що ти кажеш, це носій. Ти теж носій, і будь що теж носій енергії та інформації.

- Не зрозумів.

- Все, що існує, це енергія запакована в інформацію.