Там, де обрію немає

без назв

Іванові здалося, що в нього витікає мозок. Він раніше не замислювався, але все це не вкладалося в голові.

- Так ти зрозумів, хто ти є? – напевне, вирішив добити його Андрій.

- Ні, ще ні. Благаю, поясни так, щоб я зрозумів.

- Якою мовою?

- Та людською ж!

- Хм… Так, ти ж мене янголом називав.

- Ну а що я собі міг подумати?

- Та отож. Хрещений?

- Так, звичайно.

- Добре, підемо цією дорогою. Різницю релігії від віри розумієш?

- Я це?

- От жеж, я про тебе був кращого…

- То, значить, я зараз на тому світі, так?

Андрій знову розчинився в тумані, і з’явився позаду Семеновича.

Подобається

#1101 в Містика/Жахи
#3675 в Фентезі

Відредаговано: 24.10.2021