Спалах

Вогняне волосся, яке обрамляло тонке біле обличчя, здавалося, сяяло якимось внутрішнім дивним світлом. Тому-то навіть в найпохмуріший день Лальєн яскравим спалахом виділялася серед різнорідної маси студентів. Ендрю запримітив її з першого навчального дня. Висока і тонка, швидка, як танцюючий язичок полум'я — такою він її побачив. Вона виходила з корпусу в обідню перерву, поспішаючи більше за всіх інших, а він спостерігав за нею з вікна кав'ярні, розташованої якраз навпроти центрального входу в університет. Ендрю сподівався, що довгі ноги несуть її за чашкою кави, але, на його жаль, біля кав'ярні вона різко змінила траєкторію, і, пролетівши перед вікном, біля якого він сидів, зникла в невідомому напрямку.
— Шию скрутиш! — пролунав поряд знайомий голос.
Жак сів на стілець біля Ендрю. Немов з-під землі тут же з'явився Марк і приземлився навпроти.

— Ендрю любить руденьких, — проголосив він.
— Хто це? — запитав Ендрю.
— Ти тільки глянь, як заблищали в нього очі! — Марк безцеремонно взяв стакан грейпфрутового соку, який стояв перед Ендрю, і допив його вміст.
— Лальєн ..., — тим часом якось замріяно протягнув Жак. — Може хоч тобі вдасться з нею замутити. Хоча…

— Невже фортеця аж така неприступна? — запитав Ендрю, про себе радіючи, що дізнався дещо цінне — вона вільна.
— Це не фортеця, — Марк поставив склянку на стіл догори дном. — Це монастир, — він вихопив з маленькою круглою вазочки на столі тонку стеблинку червоного арктотіса і помістив її під стакан. — Але, повір мені, в цьому монастирі нудиться найгарячіша душа на світі. Потрібно тільки знайти спосіб її витягнути з цих стін, — він легенько клацнув пальцями по склянці.
— Багато хто намагався, — сказав Жак, підсуваючи квітку до себе, — але за минулий рік це не вдалося нікому.

Те, що Жак був одним з тих, хто намагався, виразно чулося в його голосі.
— Вона може здаватися невинною і наївною, але, будь обережним, брате, — Жак крутив склянку в руках, на столі залишалися блідо-рожеві півкола розмазаних крапель соку, — в цьому монастирі живе диявол. І, перш, ніж ти доберешся до тієї пристрасної душі, яку обіцяє Марк, тобі доведеться зіткнутися з ним.

Ендрю вихопив склянку з його рук і поставив її в природне положення. Йому набридло стежити за метушнею Жака. Крім того, квітка арктотіса, що нагадував червону ромашку, для Ендрю вже почала асоціюватися з Лальєн. І йому не хотілося, щоб вона залишалася в чужих руках. Майже несвідомо його долоня дбайливо накрила квітку. Його погляд зустрівся з поглядом Марка і, дивним чином, він побачив в ньому щось на зразок схвалення.

Друга половина дня виявилася ще більш насиченою, ніж перша: вибір курсів, запис, пошук розкладу занять, пошук університетської театральної трупи. Ендрю подумав, що Лальєн теж може в ній грати. Потім був запис в театральну трупу. У процесі з'ясувалося, що вогняної француженки там немає, і ніколи не було, але він все одно вирішив пробудити в собі актора. Сам цьому дивувався, але до вечора хлопець не відчував і натяку на втому. 

Його сусід з'явився після футбольного тренування не менш бадьорим і натхненним. Втім, здавалося для нього це звичайний повсякденний стан.
— Не бачив її більше? — було перше питанням Марка, як тільки він увійшов до кімнати.
— Ні, — як не видивлявся в аудиторіях, коридорах, театральній студії і в парку дорогою до гуртожитку, Ендрю більше ніде її не бачив.
— Нічого, у тебе просто ще немає необхідної інформації, — Марк шумно впав на ліжко.

— Я подумав, вона може бути в театральній трупі ... і, ну, записався туди, — напевно, вперше в житті Ендрю відчував себе ніяково, немов йому було соромно зізнаватися в тому, в чому він зізнався.
— Що-о-о? — Марк тут же сів, щоб краще бачити сусіда. — Вітаю. Ти будеш новим Ромео! В гуртку місіс Шекспір ​​давно не було такого милого личка.

Тільки тепер Ендрю усвідомив, у що сьогодні вплутався: нескінченні сторінки тексту, репетиції... І ніякої Лальєн в ролі Джульєтти. Як сказав йому веснянкуватий хлопець, який показував йому сцену і знайомив з основним складом (поки тільки з його портретними версіями), Лальен навіть серед глядачів ніколи не з'являлася. Проте, Ендрю твердо вирішив, що підтримає місцеве драммистецтво. 

— Ти ж не ... — Марк пронизав його рентгенівським поглядом і тут же все зрозумів: — Ти вирішив, що вона актриса, — він навіть перестав посміхатися і вимовив це начебто з жалем. — Так, Ендрю, вона актриса, як і всі ми, але більш високого класу, ніж ті, яких ти зустрінеш в своєму гуртку. Її величність не опускається до дрібних метушливих компаній. Втім, великі її теж не приваблюють. Доведеться розповісти тобі все, брате, інакше ти ще, чого доброго, подасися в який-небудь найближчий притулок піклуватися про бездомних кішок, в надії зловити хоч там цю невловиму зірку, — посмішка Марка повернулася на своє законне місце і разом з прищуром його сірих очей висловлювала чистий сарказм.

— Так ти знаєш про неї те, чого інші не знають? — з надією запитав Ендрю.
— Друже мій, — Марк встав і неспішним кроком підійшов до шафи, — тільки не кажи мені, що вчора не зрозумів, яке я маю хобі, — і, луснувши пальцями, він дістав звідкись, наче фокусник, крихітну камеру.

— Ця крихітка може записати до тридцяти шести гектар інформації в чудовій якості, — з гордістю повідомив Марк, — І потім виявляється, що хтось вже називає тебе братом і готовий з радістю ділитися грошенятами, аби тільки його батьки не дізналися про пристрасть сина до азартних ігор, алкоголю або ще чогось цікавого. Зараз я записую тільки те, що точно принесе потім плоди. Але, коли мені тільки прийшла в голову ця шпигунська ідея, я знімав все підряд про всіх підряд. Чесно кажучи, навіть мені не вдалося зібрати багато інформації про Лальєн, але, все ж, дещо у мене є, — від шафи Марк стрімко метнувся до столу, схопив свій ноутбук і сів з ним на ліжко. — Пару хвилин терпіння, друже мій, і ти почуєш те, чого про неї ніхто не знає.
— Ніхто, крім тебе, — уточнив Ендрю.