Глава 6. МАСН

Дивно якось. Тільки недавно розкладала валізи, а сьогодні знов складаю. 

Місяць пройшов не замітно. Я так зацікавилася темою чаклунства, що цілими днями сиділа у сімейній бібліотеці, а вона в цьому домі величезна, й читала різну інформацію. Крім цього,  Агнія показала мені місто і тепер, я можу вільно по ньому гуляти сама. До академії ми ще не доходили. Як пояснила кузена:

-Маліфастополь- це головне і найбільше місто у Маджимунді, а МАСН розташаваний на самій окраїні міста, тому щоб до неї дібратись потрібно три години провести у платформі.

Ще, я дізналась чим займається Віолетта ( вона просила щоб я називала її по імені, коли ми є при своїх), вона член освітнього комітету. Комітет- це по нашому міністерство. Тітка Агрипіна є викладачем політології в академії, а Лідія викладач зіллєваріння. Дядько Архип відноситься до найкращих суддів Маджимунді. Що ж до дядька Бронислава, то я буду бачити його рідко не тільки через те, що житиму по правилах академії в гуртожитку, а ще й через те, що він полковник вогняної армії і буває дома не часто.

Документи в навчальний заклад віднесли на наступний день після мого приїзду. Тиждень тому, я дізналась, що в академіїї зараз навчається 300 студентів. Подали документи на перший курс 33 майбутніх чаклунів. Не густо виходить!

-Злато, ти вже готова?- запитала Агнія.

-Ні, вже закриваю валізу!

-Через півгодини ми виїжджаємо! До 12 години дня ми маємо бути на стихійному розподілі!- повідомили мене,- Я так не можу дочекатись цього! Це моя мрія з дитинства! В школах вчать тільки грамоті! Якщо ти хочеш навчатися магії, то в тебе єдина дорога- в академію!

-До речі, МАСН це єдиний навчальний заклад?

-Ні, якщо не помиляюсь, таких академій у Маджимунді 8!? Але найпопулярніший, звісно, столичний!

Через півгодини ми сиділи в платформі. Крім мене з Агнією, в ньому їхали тітка Агрипіна, Лідія і Юстиніан. Всю дорогу говорили тільки тітки. Я ж дивилась на зміну пейзажів за вікном транспорту.

Як я змогла зрозуміти, Лідія єдина зі своєї сім'ї, хто нормально ставиться до іниших. Дядько до всіх ставиться вимогливо і предвзято, а Юст (так його називає Агнія) дуже мовчазний і майже не говорив зі мною.

Наша компанія їхала 2 години 40 хвилин. Так, в дорозі мені було дуже цікаво!

 І ось перед мною відкривається вид на шикарну і величезну будівлю! Академія! Я це зрозуміла відразу, тим більше біля мене сиділа кузена, яка тільки глянула на шпилі будівлі і почала йорзати на кріслі від нетерпіння. Юст мазнув поглядом і далі продовжив читати книгу, яку читав всю дорогу сюди.

-Спочатку віднесіть валізи в гуртожиток, там мають показати вашу кімнату,- сказала Лідія до нас з Агнією. Юстиніану це не потрібно, він вчиться тут вже три роки і зараз перейшов на четвертий курс.

-Добре!- в один голос відповіли ми.

Виявилося, що гуртожитки не є для кожної стихії різними, як це бувало у фентезі книгах, а їх два- хлопчачий і дівчачий. Знайти свій не було великою проблемою. На території академії є 5 будівель: академія, два гуртожитки, аранджерея і склад... Ні, ще є спортивний стадіон.

Ми швидко прийшли. На порозі нового "дому" стояла жінка 50-ти років у балафонистому сірому платті і в окулярах.

-Доброго дня!- привілатись ми.

-Доброго, йдіть за мною!,- я з Агнією мовча переглянулись і зробили те, що нас попросили.

Кімнати для цьогорічних першокурсників були розташовані на другому поверсі з чотирьох. 

-Цього року загальна кількість першокурсників 33, з них 13 дівчат, тому так мало кімнат виділено,- пояснила жінка, кількість дівчачих кімнат,- до речі, мене звуть Килина Трам- для вас просто пані Трам.

-Я Агнія, а це Злата, дуже приємно!

-Правила такі, до 10 години вечора бути як штик, не шуміти, спиртних і наркотичних речовин не приймати, не курити, хлопців не водити і найголовніше! Магія для першокурсників заборонена взагалі! Починаючи з другого курсу можна користуватись тільки побутовою магією. Для практики навчальних заклять є парк з магінейтралізуючим камінням. Він тільки для дівчат! В хлопців є свій!- повідомили нам зазубрену лекцію для новачків і показали нам кімнату в якій ми будемо жити наступних сім років. 

Ми взяли кожен свій ключ і зайшли в нову обітель.

Ну що я можу сказати, нормальна, затишна кімната. Стіни в м'ятних тонах, світлий паркет, меблі з білого дерева. Три ліжка біля кожного тумбочка і своя компактна шафа. Наявні ще одні двері, а біля них стелажі для підручників і зошитів. Як я зрозуміла, на першому поверсі є багато столів і крісел, це напевно для навчання. Я відкрила ще одні двері, там є душова кабінка і туалет.

-Ми будемо жити не одні! Ще хтось має бути,- сказала кузена.

-Угу.

-Ой! Через десять хвилин почнеться стихійний розподіл! Пішли!

Ми вибігли з кімнати і закрили двері на ключ. Через сім хвилин ми стоялии на академічному стадіоні. Старші студенти сиділи кожен в своєму секторі, їх шість- для кожного факультету і викладачів. Посередині стояли чотири чаші, в кожній з яких лежали символи кожної стихії. Мені Віолетта розповідала, що символом стихії вогню не є сам вогонь, а вугілля; води- річковий камінь, землі- мінерал, який дістають глибоко із землі, а повітря- пір'їна птаха...

Мої роздуми перебив чоловік, який почав говорити промову:

-Доброго дня, студенти! Хто мене не знає, я, Борислав Кравань, для вас пан Кравань- ректор академії,- я замітила, що тут не говорять ім'я і по-батькові, а просто пан/пані й прізвище,- Ми зібрались сьогодні, щоб прийняти у свої стихійні сім'ї нових членів! Як і завжди, я дуже радий бачити нові обличя, які світяться від радості, очі, які горять від рішучості! Я знаю, що більшість з вас хоче поговорити про свої канікули, тому,  скажу коротко: хай почнеться розподіл! Першою, просимо вийти Ілону Марн.

Насередину вийшла низенька дівчинка зі стрижкою каре. Вона почала доторкатись до символів. Перший стояв річковий камінь, дотик і... Нічого. Далі пір'я- дотик і над чашею закружляла торнадо, після цього вона доторкнулась до інших символів, але нічого не сталося.