Пролог

Я навшпиньки підійшла до темних сходів. Дзвінка тиша сплячого корпусу лякала. Якби не слабенький вогник свічки, яку я захопила з собою, щоб не заблукати у звивистих коридорах Академії, я вже давно покинула б цю безнадійну справу.

Тільки дивлячись на цю ледь помітну яскраву цятку, я подумки благала себе не зупинятися. Мені потрібно вибратися звідси, будь-що. А для цього треба, як мінімум, опанувати магію, яка в мене ніби була, але жила своїм окремим від мене життям.

Я тихо зітхнула та майже безшумно здолала перший сходовий проліт. Тільки трохи оступилася на останній сходинці та ледь не полетіла вниз. На щастя, швидко взяла себе в руки та продовжила свій шлях.

Мені потрібно якнайшвидше потрапити в ту частину Академії, де була розташована бібліотека. Навіть боюся уявити, що станеться, якщо мене зловлять.

Точно виключать. Адже мені обов'язково треба продовжити тут вчитися. Як інакше я виберусь у свій світ назад?!

Прошелестівши довгими спідницями (ну, що за старовинна мода?!), я нарешті дісталася широких дверей у читальний зал. Взялася за довгу різьблену ручку, потягла на себе та... мало не вилаялася вголос.

Очікувані двері в цей храм знань були зачинені. Напевно, не просто так, а ще й із застосуванням заклинань.

Я стиснула губи та озирнулася, намагаючись вихопити тьмяним світлом свічки якнайбільше простору навколо себе. Радо скрикнула, помітивши вдалині прості ковані дверцята.

Нікому з адептів Академії в цьому світі не спало б на думку скористатися цим запасним входом. Нікому, крім мене... Адже в моєму світі я аж ніяк не була пай-дівчинкою з довгими доглянутими кісками.

Я витягла шпильку зі своєї зачіски та вставила її у замок. Вуаля – і ось я вже щаслива володарка безлімітного входу до сховища книг та манускриптів.

М'яко причинила за собою цю залізну перешкоду та, обережно лавіруючи по вузькому зміїстому ходу, дісталася читального залу.

У півтемряві величезні книжкові полиці здавались ще більшими. Нависали наді мною, лякали своєю кількістю старовинних книг.

Гаразд, з чого почати?

Я поставила свічник на маленький столик та підійшла до однієї з полиць. Тільки взялася за корінець однієї з книг, як моя свічка раптово згасла.

- Тсс, - сказали мені в саме вухо та одразу ж заткнули рота поцілунком.