2

А поки вони ідуть, я, тим часом, розповім вам, що мала на увазі Лимуля, коли говорила про настільки різну Суничку. Отже, Суничка працювала у кафе під назвою "Насолода" офіціанткою. Їй доводилося вставати рано, щоб не запізнитись на роботу. Зате у вихідні вона могла відіспатись. Часто-густо наша дівчинка могла провалятися в ліжку до дванадцяти і навіть довше.

Прийшовши, дівчата стали обійматися. Апельсинка, як і казала Лимуля, пригостила Суничку пиріжками і вони всі разом рушили на головну площу. Там було доволі гамірно. Ще б пак, адже зібралися майже всі жителі і деякі приїхали з сіл, що на околиці. Всі хотіли бути присутніми на осінній церемонії врожаю.

Суничка не любила таких масових зібрань і всіляко намагалася їх уникати. Проте цього разу їй прийшло запрошення від мера міста, тому вона не змогла відмовитись. У неї було якесь дивне передчуття. Чому це пан Журавлинський надіслав її листа? Вона бачила його лише кілька разів на виборчій дільниці. 

Суничка старалася пригадати, що вона про нього знає. Виявилося не дуже багато. Про нього ходила не дуже добра слава. Поговорювали, що він бабій і, хоч і одружений, фліртує з багатьма дівчатами. "І як тільки вони на нього ведуться?" - подумала Суничка. Він же зовсім не привабливий. Йому вже скоро буде п'ятдесят. Як подумаю, що він стане приставати до мене, то аж зле робиться.

Дівчата ледь протискалися між натовпом до альтанки, на якій буде виступати мер. Деяким це не подобалось і вони висказували своє невдоволення. Та Сучка на це не звертала увагу. Раптом хтось сильно штовхнув її в бік.

 - Ауч! - Суничка підняла голову, щоб подивитися на винуватця "аварії", та так і застигла з напіввідкритим ротом. 

Темнота... 

До цього вона не знала, що можуть бути настільки темні очі, майже чорні. Вона дивилася, ніби загіпнотизована і не могла нічого зробити. 

 - Потрібно бути уважніше. - з хитрою усмішкою сказав незнайомець і продовжив свій шлях. Він ішов до альтанки, але не до глядацьких місць, а до трибуни.

Лимуля, до того обговорюючи щось з Малинкою, Чорничкою і Сливкою, помітила дивний стан Сунички.

 - Ей, ти чого? Відповідай на запитання. Чи ти вже не тут, а в якомусь другому світі? - вона весело розсміялася.  - Давай спускайся до нас.

 - Ти бачила його? - питаю я, ще не до кінця відійшовши від шоку.

 - Кого? - з відвертим здивуванням дивиться на мене Лимуля. Схоже, що вона взагалі нічого не помітила.

 - Ну того хлопця, який мене пихнув. - кажу, з деяким роздратуванням.

 - Ах, з тобою самі лише проблеми. Ти краще скажи, як тобі он той? - вона вказала на хлопця, що стояв біля молодого дуба. 

Ну, хлопець, як хлопець. Хоча трохи дивакувато одягати на міскі збори строгий офісний костюм. Особливо за такої спеки. Мабуть, тому він і сперся на дерево, щоб сховатися від сонця. 

 - А нащо тобі він?- обертаюся до неї. - Чи задумала звабити? Тоді даю добро. Він не в моєму смаку, щоб я його в тебе відбивала.

 Лимуля скривилася, але не стала більше нічого казати. Тільки загадково поглядала в бік того юнака. Бідолашний, якби він знав, хто за ним спостерігає... Але не буду руйнувати плани подруги, які б вони там не були. Хоча, якщо вони таки познайомляться, то він, якщо не одразу, то трохи пізніше, втече від неї. Лимуля була нарідкість балакуча. Її просто не можна було заткнути. Особливо, коли тема розмови їй подобалась. Це, здебільшого, були плітки. Найновіші, найсвіжіші плітки. Я ніколи не розуміла, навіщо обговорювати всіх і кожного. Ну от яка тобі від цього користь? Тому, як тільки мова заходила про чергового кавалера її сестри, чи у чому прогулювалася мадам Журавлинська (жінка пана Журавлинського), то я одразу намагалася перевести тему. По-перше - це не цікаво, по-друге - це якось негарно, обговорювати чужих людей і їх одяг. Що подобається - те й носять. А по-третє - яке їй діло до всього цього? У неї самої проблем вистачає. 

От вчора, наприклад, вона, через свою ж необережність, розбила посуд. Затримка зарплати на невизначений термін. Та й (Лимуля не любить про це говорити) її покинув хлопець.