РОЗДІЛ XI

Минали дні, від Єна і його організації не було жодних дій, мафія продовжувала патрулювати місто. Поки одного дня «Айро» не натрапили на ворожу команду.

Тієї ж миті мені було відправлене повідомлення, я вирішила не зволікати і випустити дракона, адже це було б набагато швидше і ефективніше. І ось, ми з Ніркесом здіймаємося в повітря. Я сиджу в сідлі на спині дракона, а під нами з головного штабу вже вирушають наряди на підмогу нашим побратимам.

Внизу сірою хмарою пропливає порожнє місто. Вулиці здаються мертвими. Не чути звуків автомобілів, ніде не граються діти. Люди не прогулюються мирно по вулицям. Місто привид. Тільки так зараз можна назвати величну Йокгару. І єдине, чого мені зараз хочеться- це щоб місто знову повернулося до звичного життя, а для цього треба перемогти Єна. Я шукатиму його стільки часу, скільки знадобиться, щоб вулиці міста наповнилися перехожими і люди перестали ховатися та боятися. Я перейшла на драконячий зір і помітила бійку внизу. Ми почали знижатися і побачили як на даху одного з будинків стоїть ВІН. Єн направляв свою силу на воїнів, які билися під нами. Я наказала Ніркесу знижуватися і він зупинився рівно навпроти Єна. Тренування не пройшли даремно і я, перебуваючи у режимі Всевидячого Ока Дракона, вступила в бій з людиною, яка змусила все місто перейти в режим бойової готовності.

Ми билися, наносили один одному удари, падали і знову вставали. Я билася розуміючи, що саме від мене залежить доля міста. Після чергової атаки, маска злетіла з мого лиця і, впавши з висоти дев’ятого поверху, розбилася на дрібненькі шматочки. Я завмерла на мить і бачила, що Єн теж завмер. На його лиці не було здивування, але було задоволення від того, що його здогадка виявилася правильною. Не даючи йому отямитися, я використала прийом, який весь час не могла виконати – Вогненний Шторм Драконів. По моєму тілі почала струмувати енергія, через свідомість дракона до мене переходив його вогонь.

На моїй руці з’явився спочатку маленький вогник, але він почав розростатися до гігантських розмірів і я запустила його в Єна, який зі страхом дивився на мене. Пройшло всього кілька секунд, як від нього залишилася лиш купка попелу. Перевіривши все зором Ніркеса, я впевнилася, що  Єн не обдурив мене, він насправді перетворився на купку попелу. Я підійшла до краю даху і побачила щонайменше тридцять пар очей, спрямованих на дах. Приспішники Єна, бачачи, що їх лідер програв вирішили втекти, але не встигли. До них під’їхало підкріплення і перекрило їм всі шляхи до відступу. Розуміючи, що діватися нікуди, я стрибнула в сідло і спустилася донизу. Перейшовши на звичайний зір, оглянула всіх присутніх тут членів мафії і зрозуміла, що замість очікуваного мною невдоволення тим, що їхній бос неповнолітня дівчина, я побачила в їхніх очах захоплення. Вони переглянулися і з посмішками на губах, вклонилися мені.

Я зрозуміла, що знайшла справжніх союзників, які приймають мене такою, якою я є. Я була надзвичайно рада, що змогла стати босом такої чудової організації.