Частина 12. Джессіка і Бетті. Втеча

  Навчання майбутньої цакорни проходило вдало, і народ не міг натішитися з даміли Джессіки. На якийсь час при дворі навіть забули про війну – нечисть дещо затаїлася. Джессіка ж взагалі не запитувала про демонів. Надто їх із сестрою захоплювали тамтешні принади.

  Авеном кілька місяців навчав дівчат місцевим звичаям, природним явищам та живої природи – рослинам та тваринам.

  -Ось це водяний грин, - вказав знахар на малюнок у книзі, що дістав з полиці з написом «Фауна». – Він проживає зазвичай у воді. Ріст має до двох метрів, вкритий колючками, що при зіткненні з повітрям стають пухнастою шерстю. Неповороткий,  наполовину здравомислячий. Харчується…

  -Як це – наполовину мислячий? – перебила Бетті, що з цікавості аж рота відкрила.

  -Ну… Якщо з грином часто спілкуватися, він починає розуміти та впізнавати господарку. Допомагає їй, оберігає у воді… Але розмовляти не вміє, на відміну від таких тварин, яких ви, даміли, привезли з собою зі свого світу.

  -Тобто, в Лайксандрії більше немає тварин, які вміли би говорити?

  Авеном сумно похитав головою.

  -У нас були розумні істоти: ворони, папуги, собаки, коти… Але усі вони були знищені. Це провідники демонів. Нечисть не вбиває душу звірят, коли вселяються в них, але з легкістю входять та виходять. Тобто, іншими словами, приносять демонів на захищену територію.

  -Чому ви нам зразу не сказали?

  Джессіка зосереджено насупила носика. Всі говорять, що дівчата - спасіння Лайксандрії, а вони провели в захищені землі потенційну небезпеку.

  -Щоб справити з перших днів негативне враження? Невже ви віддали би своїх улюбленців на заклання?

  -Ні, точно ні. Ми відправили би їх назад у наш світ.

  -Ми не знаємо достеменно, чи є в них «поселенці», поки не заразиться хтось. Як би ви знали, що тварини «чисті»? А якби нечиста сила потрапила до вашого світу?

  -Як же нам бути?

  -Поки що зосередитися на навчанні, - посміхнувся знахар. Він замислено поглядав на юних даміл  поверх окулярів. – То добре, повернемося до фауни…

  Несподівано до кімнати постукали. Поспіхом, гучно і довго. Авеном поправив скло окулярів і вийшов.

  -Боже, щойно вивчилися в Лондоні, тепер тут знову, - запхинькала Джессіка. – Я думала, ми будемо воювати, битися, подорожувати, а ми знову сидимо у запиленій бібліотеці і вчимо флору, фауну, географію, історію… Навіщо мені знати, хто був третім керівником Лайксандрії?

  -Щоб усвідомлювати, скільки помінялося їх за останні три роки?

  -Наче у нас менше їх міняється. Весь час інтриги, перевороти, війни…

  -Так, але у нас все через заздрощі і жадобу до грошей і влади, а тут через нечисть, яку ми ж і впустили сюди…

  -Сестро, - ніжно накрила своєю долонькою руку Бетті, - ми все виправимо. Саме через це ми і тут.

  -Гей! – почули дівчата з карману. – Вас хоче бачити мадам Дюмор.

  Провідник, з яким Джессіка встигла познайомитися, несподівано з’явився сам. На початку він боявся, бо йому добре дісталося від демонів, що переходили під час ворожіння, та згодом заспокоївся і навіть почав виходити на контакт. Провідник міг ходити та бувати скрізь, де є дзеркальні поверхні, але бачити цього магічного чоловічка могли лише принцеси у зачарованих люстерках.

  Джессіка дістала портальні дзеркала та натиснула кнопку. По той бік з’явилася мадам Дюмор.

  -Є хороша новина, - одразу перейшла директорка до справи. – Я знайшла демоноборця. Це обдарований чоловік, що вміє знищувати нечисть.

  -Чудово, то чому він досі не тут?

  -Я мусила перевірити його, - терпляче пояснила директорка. – Я ж не була впевнена, що Омран не є черговим шарлатаном!

  -То де він?

  -Терпіння, Джессіко. Ти ним ніколи не відрізнялася.

  -Вибачте, мадам. Ми кілька місяців навчаємося тут, а тим часом, справа стоїть на місці. Не розумію, навіщо нам географія, якщо насамперед, нам необхідно навчитися чаклувати?!

  -Чари люблять розумних, - відповіла з посмішкою мадам Дюмор. І додала: – І терплячих. Він ще в дорозі. Щойно з’явиться в мене - відправлю до вас. На підмогу. Бережіть себе.

  І відключилася. Джессіка розчаровано зітхнула, а Бетті знизала плечима і продовжила гортати підручник.

  За дверима Авенома чекав захеканий гонець.

  -Біда… Біда… Щойно за лісом спрацю… Хех! Спрацювали маяки. Демон! Величезний. Цакор наказав готувати кораблі. Збирайтеся, паміре! Треба вберегти дамілу Джессі і дамілу Бетті…

  -Ясно. Куди було розпорядження переправляти цакорни?

  -На поля. Там ще захист стоїть. Не гайте ані хвилину!

  -А решта?

  -Жінок евакуюємо, а чоловіки, усі, крім вас (бо ж ви – знахар), лишаються захищати території. Щойно покинете кордони, поставите сильний захист. Це розпорядження цакора!

  -Ясно! Буде виконано.