Частина 13. Бетті. Знайомство з Омраном

  Омран сидить у шкіряному зручному кріслі. Перед ним у бокалі грає тінями на сонці золотистий лимонад. Мисливець випив вже зо три таких склянки освіжаючого напою. В пустелі ж бо, не надто нап’єшся – мусив берегти кожну краплю. Директорка замислено дивиться на нього і водночас, ніби крізь нього.

  -Отже, я би хотів отримати платню і відправитися, нарешті, відпочити. Останні кілька років були надто напруженими.

  -Ваше право, пане екзорцист.

  Жінка дістає мішечок із золотом та кладе перед собою, проте, не випускає з рук. Омран піднімає брову.

  -Я щось не так зробив?

  Мадам Дюмор нервово посміхнулася.

  -Якщо не секрет, куди Ви, пане Омране, прямуєте?

  -Хочете перестрахуватися?

  Чоловіка забавляє ця нервова леді з гладко прилизаним волоссям і темно-синій сукні.

  -Хочу найняти Вас знову.

  -У якості кого?

  -По Вашому напрямку. Як демоноборця.

  -Запевняю Вас, мадам Дюмор, - невдоволено блиснув чорними очима Омран, відсьорбуючи ще лимонаду, - та демонічна братія не повернеться.

  Директорка прикриває очі, погоджуючись.

  -Плачу вдвічі більше. Якщо бажаєте, Ваші товариші Вас супроводжуватимуть.

  Омран насуплюється, від чого суворі риси обличчя роблять його ще похмурішим. Він був абсолютно впевнений, що в пустелі вигнав останнього з братів.

  -Я Вас слухаю.

  -Є одне місце. Досить далеко. Там мешканці багато років потерпають від нашестя демонів. Власне, я підозрюю, що саме туди Ви, пане, їх туди й вигнали.

  Омран потирає руками скроні.

  -А якщо я їх вижену звідти знов сюди?

  -Ось за це, Омране, я Вам і плачу, - відрізає директорка. – Ви – екзорцист. Ви повинні знати, як їх повернути у Лімбо[УзМ1] . А не перекидати з одного населеного світу до іншого.

  Омран складає руки дашком і підпирає ними підборіддя. Його горіхові очі стають схожі на щілинки, а між бровами утворюється глибока складка.

  -Я згоден. В будь-якому випадку, це моя робота. Але мені потрібен час, щоб підготуватися. Завдаток, інформація, транспорт і провізія. Для мене і моїх людей.

  -Боюся, часу немає.

  І мадам Дюмор розповіла про Лайксандрію і війну, що багато років ведеться в ній.

  -Добре. Як ми потрапимо туди?

  -Я допоможу вас туди перенести. Але потрібно поквапитися. Зараз останній із переправлених тобою демонів вторгся на захищені території. Жінок із дітьми евакуювали на острови. А біля палацу ведуться запеклі бої. Вас ми перекинемо на корабель із жінками. Там знахар швидко введе вас у курс справи. Він знає найбільше.

  По цих словах, Дюмор дістає товстого блокнота і щось пише в ньому. Одразу після цього посеред кімнати з’являється портал у вигляді дверей. З них виходить ніжна білява дівчина у блакитній сукні.

  -Доброго дня, мадам Дюмор!

  -Бетті? Я ж Джессіку викликала?

  -Мадам, Джессі злягла з морською хворобою. Поки що усі питання вирішую я, або памір Авеном.

  Дівчина обертається до чоловіка.

  -Бетті, це екзорцист. Демоноборець Омран. Омране, це леді Бетті О’Белл.

  -Приємно знати, що Ви все ж таки жива й здорова.

  Чоловік підводиться і цілує руку дівчини.

  -Обставини так склалися. Ми з сестрою мусимо виправити власні помилки.

  -Впевнений, що сотні загублених душ вважають це більше, ніж помилкою, леді О’Белл.

  Від різких слів Бетті почервоніла, а тоді зблідла, опустивши очі додолу.

  -Ми робимо все, щоб загладити провину перед жителями Лайксандрії. Кожен з нас чимось пожертвував для цього.

  -Мерріуейзер досі вас розшукує, а Карл Добрий оголосив жалобу і найняв кращих сищиків.

  -Що ж, сподіваюся, вони одного дня знайдуть мене. З Божою і Вашою поміччю, містере…

  -Просто Омран.

  -В такому разі, леді О’Белл. Просто леді О’Белл.

  Цей брудний зухвалий здоровило страшенно її дратує. Здається, він зовсім не думає, що говорить. Але, якщо мадам Дюмор говорить, що нахаба Омран допоможе, значить, це дійсно так. Зітхнувши, Бетті повідомляє правила подорожування портальними люстерками. Під час інструктажу Омран уважно слухає принцесу. Але по відкриттю порталу чоловік знехтував правилам етикету і ступив за межу перший. Бетті аж рота відкрила від такого зухвальства! От нечема!

  Завмерши на порозі порталу, Бетті з обуренням дивиться на директорку. Та знизує плечима.

  -Там купа чоловіків. Певне, я піду з вами, перекинете мене в кабінет з корабля.