Таємниця семи королівств

Музиколенд

Коли друзі добралися до Музиколенду була вже третя годиня дня 31 грудня. І це завдяки чарам Рустама. Якби не його чаклунство, можна було б і не встигнути врятувати Ладу І. Що робити далі ніхто не знав. Це була нова і дуже дивна країна. Мало хто про неї чув, а Марвеліна, Жоржина, Луна, Грей та Гоша з Колючкою взагалі нічого не знали. Всі вони були розгублені. З чого починати і куди йти ніхто не знав.
-    Музиколенд поділений на дві частини. Мрррр! – озвався кіт.
-    Ти хто? –  здивовано спитала Мара.
-    А ти що, мене не пам’ятаєш?
-    Та щось не пригадую…
-    Ну звичайно. Ти ж ще була дуже маленька. Я твій кіт – Мерлін.
-    Чому ж ти тут? І де ти подівся тоді шість років назад?
-    Не знаю як я сюди потрапив. Мабуть так як і ти. Пішов погуляти і ось. Але я чітко знав, що ти будеш тут і тобі потрібна моя допомога.
-    То може, Мерлін, ти знаєш де останній ключ, щоб врятувати Ладу?
-    Звичайно знаю. Я ж через це і чекав тебе тут. О-о-о з Вами Колючка? Дуже здивований, що ти вийшов зі своєї країни.
-    Давайте до теми – привів всіх до закинутого питання Грей – де ключ?
-    Як я казав, Музиколенд поділено на дві частини. Так от ключ в класичній частині міста – сказав кіт.
-    А як туди добратися – запитала Марвеліна.
-    В роялі.
-    Як?
-    Я ж кажу в роялі. Ну це як автобус тільки великий-великий рояль.
-    Зрозуміло. Тоді хутчіш, до нового року залишилось мало часу, а ми ще не знаємо що нас чекає далі. – підганяла усих Мара.
Та кіт Мерлін не поспішав бігти до рояля.
-    Розумієте, щоб рояль відвіз нас до ключа, треба зіграти на ньому. – промовив він.
-    Що-о-о-о? – в один голос сказали друзі – Але хто зможе це зробити. Це ж так важко. Все пропало – навперебій продовжували говорити подорожуючі.
І коли вже успіх кампанії звівся майже до нуля і всі опустили руки і не вірили у свою перемогу, на поміч знову прийшла Марвеліна.
-    Ходімо до рояля. Коли я жила в світі людей я вчилася грати на фортепіано, а це дуже схожі інструменти між собою за правилами гри. То ж я думаю впораюся. Швидше.
-    Ось він – крикнув Мерлін і рвонув на пагорб, де стояв рояль, який міг відвезти їх до ключа.
Мара побігла за ним, а слідом і всі інші. Дівчинка підійшла до прекрасного інструменту, провела руками по його клавішам, згадала все, що вчила і заграла. Заграла прекрасну мелодію, від якої замовкли пташки і перестав дути вітер. Всі заворожено слухали переливи. Марвеліна зіграла одну мелодію, потім другу, третю і нарешті, рояль заговорив.
-    Давно ніхто так не торкався моїх клавіш. Я вже й забув, що можу так грати. Ви виконали обовязкове завдання і тепер хутчіше за ключем, але коли ми приїдемо на місце ти Мерлін не прогав ключ. Там все залежатиме від тебе.
Рояль змив в небеса і поніс наших героїв до найвищого в країні дуба, на якому висів ключ. Їхали недовго. Хвилин п’ять. Тільки но рояль зупинився, Мерлін стрибнув на землю і хутчіш побіг до високого дерева. Він почав чимдуж видератися на нього, поки ключ не зник. Треба було дістати його за три хвилини. Якщо наш чотирилапий не встигне зробити це за відведений час, то ключ зникне. Але Мерлін був справжнім гарним котом, поки вся компанія добігла до дерева, кіт вже ніс до них ключ. Нарешті шість ключів були зібрані. Луна покликала оленів. За декілька секунд вони підхопили друзів і понесли назустріч останній пригоді – до Монстроленду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше