8

Цей знаменний день перевернув вверх ногами все подальше життя Дарини. З одного боку жінка чудово розуміла, що їх шлюб з Анатолієм  приречений і у нього, швидше за все, немає ніяких перспектив на майбутнє. Вона з болем в серці давно змирилася з тим, що, напевно, вже ніколи не зможе повернути той запал і пристрасть, які були в їх відносинах колись і що їм не вдасться склеїти в єдине ціле ті відчуття, які вже давно розсипалися на дрібні осколки. Далека відстань і тривала розлука зробили свою невдячну чорну справу, і повернути красиву казку минулої гарячої любові було, на жаль, нереально.

Але всі ці свої страхи і припущення Дарина тримала глибоко в душі, все ще наївно по-жіночому сподіваючись на якесь диво. На те, що можливо все якось владнається, і вони колись все ж таки будуть разом, що рано чи пізно, а чоловік повернеться додому і вони ще раз спробують налагодити їх безладне сумісне життя. Дива, звичайно ж, не трапилося, і істерика та сльози стали своєрідним фіналом тих помилок і дурощів яких вони натворили у минулому. Гірким підсумком багаторічного розчарування і образ, нерозуміння й засмучення.

Виплакавшись, Дарина, як це не дивно відчула деяке психологічне полегшення. Того вечора з її плечей немов звалився важкий камінь. Тягар очікування і страху перед можливою самотою нарешті зник, залишивши після себе страшну тугу і холодну втому. Насилу, приймаючи те, що вже перестала бути заміжньою жінкою, вона ще не уявляла собі того, як повинна влаштовувати своє подальше особисте життя. Не знала, як слід поступати і що робити навіть в найближчому майбутньому.

Але полегшення, що прийшло разом з розлукою з чоловіком, як це не дивно не принесло в життя Дарини, якогось істотного душевного спокою і рівноваги. Не встигла жінка хоч трішки отямитися як іскра нового хвилювання і переживання знову запалала в її серці. І спалахнула вона в той самий вечір, коли Дарина нарешті попрощалася зі своїм невдалим сімейним життям. Спочатку заледве помітне це чудове відчуття дуже швидко вибухнуло таким вулканом емоцій, які і не описати простими словами.     

Щире співчуття і миті відвертості вуйка Петра глибоко вразили жінку. А їх сумісний танець показав невідому досі романтичну грань душі чоловіка. Вже на наступний день, на роботі, Дарина зловила себе на очманілій думці про те, що їй безумовно почав подобатися її начальник. Що він виявляється достатньо симпатичний і привабливий, щоб оволодіти серцем такої самотньої жінки як вона. Що у нього є достатньо шарму, імпозантність і чуттєвості, щоб закрутити голову будь-якій пані.

Звідки взялися такі дивні думки, вона не змогла відразу зрозуміти. Не могла пояснити собі, чому з кожним днем зі все більшим жаданням дивиться на чоловіка. Звідки взявся той солодкий трепет і незрозуміле тремтіння в колінах, коли він поряд, коли спілкується з нею, коли нерідко заходить в гості в її квартиру. Що примушує жінку так часто думати про нього, згадувати по ночах запах його парфумів, теплоту випадкових торкань, тембр голосу і блиск очей. Що перетворює її сіре існування на якесь незрозумілий божевільний карнавал емоцій.      

І лише трішки почекавши Дарина раптом зміркувала що, напевно, ці відчуття вже давно тліли в її підсвідомості, і лише відчуття свободи дозволило полум'ю пристрасті вирватися з глибоких темниць душі на волю. Раптово усвідомила, що те жарке багаття любові, про яке вона вже і мріяти, не сміла, ще раз розгорілося в її серці. Знову безжально обпалила всі фібри жіночої душі не залишаючи ніякої можливості погасити вогники заборонених бажань і фантазій, що обрушилися на неї щедрим зорепадом.

Розгублена і схвильована своєю здогадкою жінка машинально мов уві сні розлучилася зі своїм чоловіком. Завдяки чималим грошам і хорошим зв'язкам вся процедура пройшла швидко і зі всіма формальностями справилися за декілька годин. Після цього Анатолій, навіть не попрощавшись з колишньою дружиною, зібрав валізи і остаточно виїхав на чужину. Але зараз вся ця суєта не мала для неї ніякого значення. Жінка вже була закохана до безпам'ятства, і її темпераментна натура бачила єдиним сенсом всього подальшого життя тільки Петра Михайловича.

Відверто кажучи, тепер Дарину займали тільки думки про те, як признатися закоханому чоловіку про свої почуття? Що сказати такого, щоб не відштовхнути його від себе? Як вуйко Петро сприйме її зізнання? Що відповість на нього? І чи взагалі варто взагалі щось говорити? Може чоловік сам здогадається про все? Може інтуїція підкаже йому про ті вихори мрій і надій, які крають її серце? Питання, на які у неї не було відповідей.