Танець смерті

16 червня 2014 року

У нашому наметі вже всі познайомились. Знають, хто і де живе. Як кого звати. Який у кого характер. До кого можна підійти за порадою. А до кого – і за допомогою. Територіально, тут різні регіони. Я з «Тином» з Івано-Франківської області. «Камаз» – з Донецька, «Амбал» – з Макіївки,  «Прапор» – з Ізяслава. Ми вибрали його старшим представником нашого намету. Дуже любить домовлятися. «Бед» – з Черкаської області. «Аксель» і «Кум» – із Бердичева.

Я дуже здружився з «Амбалом». Він мого ж віку. Весь час ходимо на спортивний майданчик і в їдальню. «Амбалом» його назвали через розміри. Вони кардинально суперечать назві. Він менший і легший за мене. Але при озвученні позивного, відповідний ефект справляє на людей враження.

Комунікативний клімат у наметі, одним словом, налагодився. Ніщо не віщує біди.

- Здравствуйте! А кто у вас тут старший палатки?

- Я!

- Можете мне уделить минуту своего времени?

- Да, без проблем!

Цього чоловіка бачу вперше. Що він хоче? «Прапор» виходить з намету. Не чую, про що вони розмовляють.

- Хто це був?

- «Болгарин».

- Що?

- «Болгарин». Це його позивний.

- І що, він з Болгарії?

- А я звідки знаю. Він мені не доповідав.

- Що хоче? Сигарет у нас немає. Тільки для своїх.

- Та не сигарети хоче. Проситься до нас. Хоче переїхати.

- Ти шо, дозволив йому?

- А где он будет спать?

- Пацани! У нас тут є місце! Людина нормально підійшла, попросила переїхати. Його там дістали в тій його палатці.

- А где он сейчас?

- Чекає надворі.

- Та нехай переїжджає.

- І я про те саме. Усі ж разом на війну йдемо.

- Заводи.

«Болгарин» – чоловік середнього зросту з чорним волоссям, обережно причесаним назад. Справляє враження інтелігента. Хоча носить куртку «Адідас». Дивний інтелігент. Ще й худий. Хоча вони майже всі такі.

Приніс своє ліжко і речі. У нього їх небагато. У порівнянні з деякими хлопцями, котрі тягають за собою цілі хороми різного шмаття, «Болгарин» – кочівник. Має тільки наплічник.

- Здравствуйте все! Меня зовут «Болгарин». Извините, если кому-то причиню неудобства. В моей палатке ночью стоит дикий храп. Это просто невыносимо. Я терпел, сколько мог. Больше нету сил. Вот и решил переехать.

- Це ти з «Прапором» говорив?

- Да. Он, с присущей ему вежливостью, разрешил мне остаться у вас. Спасибо вам за кров. Кстати, кому интересно, на мне лежит задание – сформировать гранатометный взвод. Если есть желание – подходите. Буду рад побеседовать.

Нічого собі! Здивував. Гранатометний взвод. Піаніст-гранатометник. А що? Звучить! Треба подумати над цим пізніше. Може, і справді подамся у гранатометники.

- «Пианист»! Пойдешь с нами?

- О, «Камаз»! А куди йдемо?

- На тренировку! Не тупи! Мы вчера говорили об этом.

- Вибач, забув. Іду звісно!

- Забыл он… Давай, шевели копытами!

Щось я геть розсіяний став після обіду. Мабуть, переїв. «Амбал», «Прапор» і «Тин» уже стоять із гілками та палицями. Це своєрідна імітація автоматів. Як у дитинстві бавились.

Ідемо подалі від табору.

- «Пианист», переходи к нам. В седьмую учебную.

- Та я б з радістю, а хіба так можна?

- Ну да! Пойди, переговори со своим ротным. Как его?

- Шульц.

- Да, с ним. Потом с нашим «Даком». Я думаю, они не будут против. Пол нашей палатки – в седьмой роте. Как говорится, собираем всех в кучу. Кучкуемся!

- Гаразд. Сьогодні спробую. Чуєш, «Камаз»! А хто нас буде тренувати сьогодні?

- Ты шо, дебил?! Никто нас не будет «тренувати». Мы сами будем тренироваться.

- Це як? Я не зрозумів…

- Не, ну ты точно дебил! Ты думаешь, мы сами не можем тренироваться? Вон «Прапор» – десантник. Ну.... И ... Я! Пограничник! Служил в боевой части, кстати.

- Аааа… Ну, я ж не знав.

- Или ты хочешь сидеть на жопе ровно? Этим мы здесь занимаемся уже две недели.

- Та ні! Я тільки «за»! Будь-які тренування корисні.

- Ну вот! Это хорошо! Меня, кстати, здесь ничему новому так и не научили. Все эти их штучки с автоматами. Постоянные приседания и пробежки. Это все я уже проходил ещё пятнадцать лет назад. Моложе тебя тогда был.

- А для мене тут багато нового. Я в армії не служив. Тому ходжу на всі тренування, які знайду. Вчора з «Тросом» ходили на рукопашний бій і на техніку безшумного знешкодження. Було досить цікаво!

- И ты шо, думаешь, это тебе поможет в бою?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше