17 червня 2014 року

Ранкове шикування. Тепер я вже в сьомій роті. Тут комфортно. Багато знайомих лиць. Та й ротний виглядає не так войовничо, як «Шульц». По його говору впізнаю львівський акцент.

- Значить так, пацани. Сьогодні вам роздадуть листки. Ви повинні там вписати, ким ви б хотіли бути на війні. Снайпер, штурмовик, гранатометник. А може, хтось водієм захоче бути. Вони дуже потрібні на війні. Або поваром. Це взагалі золоті люди в батальйоні. Подумайте добре.

З голови не вилізає пропозиція «Болгарина». Може, і справді піти у гранатометники? А що тоді буде з моїм слухом? Там постійні вибухи та гучні звуки. Якщо втрачу слух, то про музику можна забути.

- «Болгарин», привіт! Маєш хвильку?

- Здравствуй! Имею. Говори.

- Мене звати «Піаніст». Ти говорив раніше про гранатометний взвод. У тебе є ще вільні місця? Можна записатись?

- Я думаю, можно. У меня только половина набрана.

- Це ж супер. А як ти дивишся на те, щоб я хлопців з нашої палатки запросив?

- А кого именно ты хочешь?

- «Тина», «Троса», «Амбала» і «Камаза». Усіх, хто погодиться.

- Ну, спрашивай у них. Если согласятся, то веди их ко мне. Я уже буду с ними беседовать.

Спершу біжу до «Амбала». Якщо погодиться, то буде легше вмовити решту.

- «Амбал»!

- Що?

- Ти вже визначився, ким будеш?

- Так. Я ж по спеціальності мінометник. От і пішов до артилеристів.

- Це дуже погано. Як так? Ти тепер у них будеш?

- Ні! Їхній командир, «Ахмет», сказав, що штат уже забитий. Уявляєш? Мене, мінометника, не взяли! Як вони збираються воювати без мене?

- Так це ж добре!

- Що добре?

- Що тебе не взяли!

- І чому це добре?

- Та тому, що в нашому взводі буде свій макіївський бандерівець.

- Це ти про «Болгарина» говориш?

- Саме про нього. Давай до нас. Штат тільки наполовину укомплектований. Я домовився з «Болгарином». Будемо всі разом в одному підрозділі. Погоджуйся!

- Стоп! А ти що вже записався?

- А ти думаєш, чому я тебе вмовляю?

- Навіть не знаю… Треба подумати.

- Та що тут думати?

- Я гранатомета ні разу не тримав у руках.

- Я також. Це ж не головне. Піди просто поговори з ним.

- Ну, добре. Сьогодні сходжу. А там подивимось.

Плюс один мені в карму. Ще потрібно «Камаза» вмовити. «Камаз» знає багато про армію, про тактику й про те, як потрібно поводитися на війні. Треба буде з «Амбалом» попросити «Болгарина», щоб призначив «Камаза» нашим командиром. Без хороших підганянь нас там точно повбивають.

Поступово майже весь батальйон розподілився по підрозділах. Артилеристи на чолі з «Ахметом». Перша штурмова рота на чолі з «Туром». Їх екіпірують найкраще. Ходять чутки, що вони перші виїдуть на війну. У другої штурмової – «Жак». Розвідники, зенітники, рота охорони і рота матеріально-технічного забезпечення. Усі ці підрозділи майже укомплектовані. Дуже важко зараз знайти добровольця, який ще ніде не записаний.

***

Сьогодні день дуже спекотний. За такої погоди тіло стає кволим. Хочеться тільки спати.

До намету заходить «Камаз». У руках тримає кулемет. Ми з «Амбалом» одразу кидаємось до нього, щоб розгледіти цю «цяцьку».

- Это РПК!

- А як розшифровується?

- Ручной пулемёт Калашникова!

- А хто тобі це дав? Ти вже кудись записався?

- Да, записался! В разведчики! Но пока еще не официально.

- Капєц! Нащо тобі це?

- Что за капец?! Мы на войну едем. Не буду ж я там с палкой бегать! Надо уже определяться. Вы куда оба записались?

- Ми – у «Болгарина».

- Вы?! Гранатомётчики?! Ой, не смешите меня!

- Та все нормально в нас буде, не переживай. «Камаз», запишись також до «Болгарина». Гранатомети будуть. Ми навіть попросились на станковий гранатомет. До нього треба трьох чоловік. Якраз ми двоє, а ти будеш у нас командиром.Станковый?! Да не хочу я. Мне в разведке нормально. Отстаньте!

- Ми впораємось! «Камаз», погоджуйся. Ти ж і так у розвідці поки що не офіційно. Та й не знати ще, чи візьмуть вони тебе. А тут командиром будеш. Гранатомета!

- Что вы пристали? Каким командиром? Вас двоих дебилов у себя на шее держать? На*** оно мне надо?!

- Переходи до нас! Ти ж там нікого не знаєш у тій розвідці. А тут усі свої.

- Да идите вы нахрен от меня! Не хочу!

Упертий, як баран.

***

За порядком денним у нас – кидки гранат. Я особисто навіть у руках не тримав її. А тут ще й кидати. Трохи лячно.