29 червня 2014 року

Знову шикування всього батальйону. Як вони вже з цим діста-ли. Що цього разу?

- Сейчас приедут автобусы. Мы все поедем к Администрации Президента. Власть не хочет, чтобы добровольцы шли защищать свою землю! Она не хочет видеть ни меня, ни вас с оружием в руках! Сегодня мы должны выйти и показать, что вместе мы сила. Мы сможем победить как внешнего, так и внутреннего врага.

Комбат стоїть перед батальйоном у балаклаві. Розкидає свої полум’яні промови. Він завжди говорить те, що ми хочемо почути. Усі наші думки і прагнення він перетворює на слова, з якими важко сперечатись. Завдяки цьому дуже багато людей прийшло в батальйон.

Я і сам так зробив. Будучи на Майдані, важко було визначитись із вибором батальйону. Зараз їх наплодилося, як грибів після дощу. Кожен великий політик хоче створити свій батальйон, щоб той діяв у його інтересах. Серед політичних батальйонів були й справжні. Без політики. Саме таким мені видався батальйон «Донбас».

***

Стою перед Адміністрацією Президента поміж сотень людей. На Майдані я зрозумів, що одна людина не здатна вплинути на нашу владу, а тисячі людей — можуть. Цей принцип використовує наш комбат. У нього вже є тисяча людей. Тисяча мотивованих і рішучих людей. Це страшна сила. З ними можна вимагати у влади майже все. Плюс у цієї «тисячі» є свої тисячі: родичі, друзі, волонтери і небайдужі люди. Це дуже велика сила, що здатна твори-ти неймовірні речі. Якщо вона у правильних руках…

Комбат домігся свого. Дозвіл отримано.