Танець янгола й демона

розділ 2

 Тим часом, у будинку Абігель з'явилася Етзукі. В хаті нікого не було і все наче йшло нормально, але щось тут пішло не так: умудрилася на щось навернутись. І все це через кота Чака. Демонесса гаркнула від досади:


- Та тут іще коти є?


 Після її слів виззирнули ще четверо зі сходів, сверливши поглядом на демонессу.


"Та ну їх. Є ще за що нерви тратити".


 Вона промайнула повз котів, піднімаючись сходами на другий поверх, потім сховалася у кімнаті Абігель і чекає. 


 Дівчина ледве була на ногах. Дібравшись до своєї домівки, попрямувала до своєї кімнати, кинула подалі портфель і стрибнула на постіль. Потім взяла свій арт-альбом, збираючись закінчити свій шедевр. Абігель - фанатка аніме та творець містичних героїв, але таких як вона в школі дуже мало. Не кожен її розуміє і кожен твердить своє: що аніме - гівно й не варте взагалі уваги. Щоправда цю річ твердять, хто навіть ніколи не дивився хоча б одну серію чи фільм, намальований в цьому стилі. Я й не здивуюся, якщо хейтери окрім жанру хентай та й ті, які мають сцени насильства, не знають, що є й інші жанри, як от фантастика чи бойове мистецтво. Це сумно про таке їй чути, бо знає, що то зовсім не так, але людей не переконати й не довести нічим, поки не змусиш хоча б один фільм переглянути, який номінований на "Оскар". Хіба що тільки так переконаєш людей в своїй правоті...


- Ще трохи, і буде готово. - пробурмотіла Абігель, додаючи нові штрихи на аркуші паперу.


- Справді? Покажи.


 Абігель озирнулася і помітила силует на тлі вікна. На що перше кинула погляд, так то на подовгуваті рога на її голові, які направлені нагору, а тільки потім вже помітила й лице. Демонесса засміялася.


- Ти навіть не покажеш свій шедевр?


- Точна копія...


- Ась? - не зрозуміла Етзукі.


- ... Вас - вона повернула малюнок в її сторону, а та в шокі.


Це було так: дівчина намалювала демонессу в стилі аніме.


- Не думала, що й таке буде. Я вражена. Що ж, маю представитися, якщо ви мене не пам'ятаєте. Я - ваш демон, демонесса гніву.


 Абігель кліпає очима, не розуміючи як реагувати.


- Ти так не напружуй мозок, бо знепритомнієш. Я ж хвилююся за тебе. Я прийшла повідомити тобі про дещо.


- Е, ви про що?


- Ти помреш через 3 місяці. - монотонним голосом каже Етзукі.


І в цю хвилину дівчина справді знепритомніла.


"Через пару хвилин після опритомлення"


- Як так то? - зі слізьми спитала та - Я вмру через 3 місяці? Мені судилось вмерти молодою?


- Та годі скиглити. - байдужим голосом відповідає демонесса. - Подумаєш, вмреш в 16 років. Деякі і раніше помирають.


- Втішили називається. - шмогаючи носом хустинкою, коментує дівчина.


- Але є свої плюси. Навіть якщо ти вмреш, в тебе буде деякі варіанти, куди потрапиш. Може потрапиш в Рай, чи Пекло, або переродишся в іншому світі. В Раю я не була, і в Пекло теж не бажано йти.


- Чому це?


- Я тобі кажу, як демонесса, тобі доведеться повірити мені на слово. Бо потім пошкодуєш, коли ти в Пекло потрапиш, як грішниця.


- Тоді як бути? - заспокоївшись питає Абігель.


- Ти в тему. Ближче до справи. Я можу тобі дещо організувати. Чула, що ти обожнюєш все те, що пов'язано із паралельними світами? Я можу допомогти потрапити в одному з них, якщо ти допоможеш мені.


- Чим допомогти? - невпевнено спитала вона.


- Тут у мене є 2-є діл: перше - знайти мого брата; друге - вбити демона-бунтаря.


- Це на вибір чи все і одразу?


- Все і одразу.


- Емм... я, звісно не хочу відмовлятися від пропозиції, але чому ця місія саме для мене? Я ж звичайна людина.


- То ти тільки зараз кажеш. Певно, що ти багато чого забула. Добре, про це потім. Чому ти, бо там у тебе: по-перше, ти зміниш майбутнє в світі, залежить від того, на чий бік ти підеш; по-друге, демона може прибрати тільки той янгол, який... ну так скажемо, стає на бік справедливості й урівноважують сили Раю й Пекла. Не питай ні про що, ти сама скоро про все дізнаєшся. Плюс до того зміниться до тебе ставлення. Не все може тут ідеальне.


- Як наче там буде все ідеальне. - заперечує дівчина.


- Ууу, не скажи. Ти ще там не була, але в тебе є шанс переконатися у цьому. У тебе є місяць для роздумів. Через місяць - жду відповіді. Не думай, що неможливо потрапити туди. Той світ цілком існує, бо ніхто навіть не підозрює, що самі ці світи несвідомо створюєте... - відвернувшись до вікна, наостанок додає: - Подумай над цим... Вибір лише за тобою.


 Етзукі стала зникати і незабаром зникла, як наче її тут не було. Абігель навіть не знає: вірити їй чи все таки це була ілюзія? Вона насправді казала правду: не все на світі ідеальне. Особливо дівчина не чекає цього від всіх: від своїх братів випробовує лише знущання, однокласники з неї глузують, а про родичів взагалі вона мовчить. Єдині для неї близькі люди - це мама і Ліля.


 Від своїх міркувань відволікли її брати і мама, які щойно прийшли. Абігель вирішила подумати про це пізніше, бо справ як набереться - зі швидкістю світла.


- Абігель, підійди-но сюди!


"О ні! Невже знову батьківські збори були?" - простонала подумки вона.


 Неохоче встала зі свого "трона" і пішла до зали, де збирається вся сім'я. Вони рідко роблять збори, але сьогодні щось тут почнеться. Вона це відчуває.


- Що ж. Ми зібралися тут, щоб дізнатися одну новину. - починає Мілія Норонс, вмощуючись на зручному дивані. - Алекс тепер власник ресторану.


"Фуух. Почали з хорошого. Але щось у душі неспокійно".


- Солідно, але як так сталося? Він же там звичайним кухарем працював. - питає Вільям.



Відлюднена Чарівниця

Відредаговано: 12.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись