Танець янгола й демона

розділ 52

Двері з гучним скрипом зачинилися за спиною дівчинки. Та це аж ніяк не дивує Кіку, бо знає, що вона тут не сама. Тут в палаці ніколи не буває пустинно, бо куди не глянь - хтось то точно бродить. Так, я про "живих маріонеток". Кожен з них живе своїм життям, допоки не приходить сам господар. Але повернемося назад до кімнати. Тут були 12 манекенів, на якому були різноманітні костюми: сукні для балу на будь-який смак, фраки, капелюхи та взуття. Обирай собі на смак. Будь-який комплект заслуговує уваги й визнання.

"Щось це на Ваала не схоже" - запідозрила дівчинка. - "Часом то не схоже на захоплення Абігель? Оскільки я за нею деякий час спостерігала з дзеркала, то частенько вона щось шила... Чи то була не вона... Якщо я не помиляюся, що і її мама теж колись шила щось подібне. Хмм. В тобі ще більше загадок, ніж у будь-кого".

 І дівчинка почала розглядати костюми, як експонати в музеї. Та найбільше увагу її привертали капелюшки. Кожен був по-своєму особливий і вони аж просилися на руки дівчинки. Цікавість брала вверх і не втримавшись Кіку взяла одну з них й надягла. І пішло поїхало. Які тільки не були: широкополі, циліндроподібні й багато чого. І весь головний убір розглядала з дзеркала, яке було в тій кімнаті. Дівчинка у захваті від кожної і все ж не може обрати свого фаворита. І після довгої суперечки між самою собою, звання улюбленця отримує мініатюрний циліндроподібний капелюшок синього відтінку.

"Але на всякий випадок, коли Ваал прийде, попросю дозволу" - думає Кіку. - "Не дуже то хочеться спокушати долю. А його гнів - ще той подаруночок".

 Щойно вона це мовила в розумі, як зі шкафу, якого раніше не помічала, звалилася на підлогу лялька. Коли вона звернула на ляльку увагу, то їй стало аж не по собі. Лице її більше нагадувало на нам знайомої Абігель. І дівчинка про це знала. Але вона не знала, для чого Ваалові робити подібну ляльку. У Кіку вже починали роятися різні питання, на які сама не може відповісти. Напруга зростала, нерви здавали. Але до тями її привів дзвінок, який лунав з парадних дверей.

"Якось пізніше все з'ясую" - робить собі висновок дівчинка, кладучи на місце синій капелюшок, а сама пішла перевірити, хто прийшов. Насамперед в такі непрості години, коли ворогом може бути хто завгодно й перетворитися на будь-кого із знайомих, потрібно бути максимально обережним і обачним. І щоб уникнути найгіршого, що може трапитися, таку собі схему вигадали братсво "Темної сімейки". Може в дечому є доля маячні, та все ж...

- Девіс братства! - голосно каже дівчинка, не відчиняючи дверей.

- Зло - понад усе і все заради зла та Пекла. - відповідає по той бік дверей знайомий голос. 

 Кіку без вагань відчинила двері. Не питайте, що то було. Це щось на кшталт пароля. І всі, хто навіть чув ці слова, не має жодної гадки про те, для чого ще потрібний цей девіс.

- Бос? - каже дівчинка, побачивши асасіна. – Якщо ви до Ваала, то на жаль злегка розминулися.

- Ні, ми до тебе! - озвалася Етзукі позаду. - Чезаре, для чого так швидко йти? Я ж ледве наздогнала на своїх же підборах.

- Тоді чому ти їх надягаєш? І крім цього, чому не використовуєш крила по призначенню?

- От уявляєш собі, не можу…

- Це ще чому? – не дочекавшись відповіді, Чезаре продовжує і тим самим сердить демонессу. – Добре, це не так важливо. Так що, Кіку, може запросиш нас до палацу?

- Ваал не дуже то зрадіє, що ви тут були - із сумнівом каже дівчинка.

- Я на декілька хвилин. Це стосовно того завдання, яке я тобі давав.

  І Кіку мовчки знизила плечима та відійшла від дверей, даючи дорогу до палацу. Та раптом чує, що в залі грає музика те та, яка потрібна зараз, тому різко дременула туди. Чезаре озирається знову до Етзукі, на що та знизила плечима й почимчикувала до палацу. Вже там лунала зовсім інша музика. І на цей раз - Jules Gaia. І демонесса бачила, що тут... так би мовити «творчий» безлад.

- Сестричко, займи хвилинку, будь-ласка. - жалібно каже Кіку, приречено дивлячись на все те, що зараз в залі. - Тут хтось з маріонеток робив вечірку й не прибрав за собою. А ти сама знаєш, наскільки Чезаре перфекціоніст. На мене потім полетять докори.

- Ці маріонетки вже починають нахабніти. Дарма Ваал дав їм волю… - бурмоче Етзукі, а сама повертається, звідки йшла й вигукує: - Ну ти довго будеш стояти біля дверей...

  На останніх словах вона умудрилася підвернути ногу й впасти. Це б пак, і як вона тільки тримається на ногах з високими підборами? Чезаре, бачачи цю картину, тяжко зітхнув й каже:

- Я ж попереджав, Етзукі. – потім простягує їй руку – Давай допоможу.

 Поки він допомагав підвестися, Кіку все похапцем згребла все непотрібне зі столиках й все – в шкаф. Потім вигадає, що робити з тою купою мотлоху й з тими, хто весь безлад зробив.  Дівчинка полегшено зітхнула й розглядає результат поспішного прибирання.

- Щодо завдання, то в мене є хороші новини. Я знайшла те, що ви в мене просили.

 На обличчі боса з'явилася ледь помітна посмішка. Влаштувавшись добре на дивані, як наче в себе вдома, мовив:

- Ну хоч ти справою зайнята, ніж дехто з неробів. Всі надії лише на тебе.

- Поменше таких надій, Чезаре - обурилася Етзукі. - Їй то всього 8 років.

- Хвалити - взагалі не гріх. Дівчинка заслуговує похвали від мене.

 Дівчинка дає папери своєму босові і Чезаре одразу починає все перечитувати все написане. Етзукі з цікавістю краєм ока дивиться.

- Я так і не зрозуміла, яке було завдання у Кіку? – врешті-решт питає вона, нічого не зрозумівши, про що написано.

- Мені треба було знайти лабораторію Воланда й там відзнайти склад одної речовини, яку використали Самаелеві. – відповідає Кіку. - Як мені відомо, ця речовина дає неймовірну силу й власник цьої сили може спопелити все живе й існуюче. Але за цю силу власник платить свою ціну. Я не тілки про здоров’я говорю. Найстршніше тут те, що внутрішні органи страждають найбільше… - Кіку не бажала виголошувати наслідки речовини. Вони були надто страшними для розуміння. - Недарма Самаеля освятили ангелом смерті.



Відлюднена Чарівниця

Відредаговано: 12.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись